Свекруха вирішила переїхати до мене, віддавши свою квартиру доньці.

Свекруха вирішила переїхати жити до нашої квартири, а свою, віддати доньці.

Мій чоловік виріс у великій родині. Свекруха народжувала дітей до тих пір, поки не з’явилася донька. Незвична тактика, але не мені судити.

Коли я вийшла заміж, думала, що мені пощастило. Віктор здавався відповідальним, сміливим і сильним. Знав, що таке сім’я, але не міг відокремитися від матері та сестри. Якщо свекруху сини особливо не хвилювали, то благополуччя доньки завжди було на першому місці.

Оленка була ще дитиною, коли ми познайомилися – їй було десять років. Спочатку вона мене не дратувала, але за п’ять років стало все важче. Вона не хотіла вчитися, мала підозрілих друзів, а мій чоловік мусив допомагати з її вихованням. Свекруха могла подзвонити серед ночі та викликати його на допомогу.

Я сподівалася, що Оленка подорослішає, вийде заміж і все владнається. Та не так сталося, як гадалося! Коли Оленка знайшла собі хлопця, свекруха наказала братам скинутися на організацію весілля, бо в неї не було грошей. Наречений Оленки був з небагатої родини, тому молодята мали жити зі свекрухою.

Але вона зрозуміла, що їм важко жити разом і придумала вихід — переїде жити до нас, а доньці віддасть свою квартиру. І байдуже, що я купила житло за свої важко зароблені гроші, а чоловік навіть копійки не вклав. Найцікавіше, що його це теж влаштовує. Каже, що мама нас розвантажить від обов’язків.

У нас трикімнатна квартира, але я не хочу відмовлятися від комфорту та ділити житловий простір з кимось іншим. Свекруха впевнена, що ми зобов’язані її прийняти, бо мій чоловік – старший син і має дбати про батьків.

Я люблю чоловіка й не думаю про розлучення. Але як з ним говорити? Як пояснити, що життя з мамою — це пекло? Може, у вас є поради?