Свекруха зауважила: ваші подарунки мають відображати ваш статок.

– Ви багатші за Віку, отже, і подарунки повинні дарувати відповідні, – бурчала свекруха.

– Що подарувати мамі, не уявляю, – задумливо вимовив Валерій і важко сів поруч із дружиною на диван.

У відповідь Олеся здвигнула плечима. Для неї вибір подарунка свекрусі завжди був складним завданням.

Відносини з Валентиною Тимофіївною у невістки були напружені майже з першого дня.

Валерій одразу зрозумів позицію матері, тому, порадившись із дружиною, пара вирішила тримати дистанцію.

Ніхто нікому нічого не винен. Рідкісні телефонні розмови та спільні свята, якщо у сторін є настрій, – ось і все спілкування.

Цього року Валентина Тимофіївна вирішила святкувати ювілей та запросила значну частину рідні на своє торжество, не минула ця участь і молодих подружжів.

– Взагалі, мама казала, що буде рада будь-якому подарунку, – несподівано згадав Валерій.

– Вона завжди так каже, а потім невдоволена, – сумно згадала Олеся. – Ось твоя сестра може подарувати їй все, що завгодно, а ми ні!

Дівчина чудово пам’ятала, як Валентина Тимофіївна влаштовувала їм розбірки через кожен подарунок.

– Згадай хоча б 8 Березня. Ми їй подарували шикарний дорогий набір косметики, а що в результаті? Сльози й докори, що ми вважаємо її старою та некрасивою, – задумливо зітхнула Олеся. – До якого з наших подарунків вона поставилася схвально? До золота чи техніки, бо їх можна оцінити в грошах.

– Може, я все ж таки подзвоню їй і запитаю про подарунок? – нерішуче запропонував чоловік.

– Роби, як знаєш, – похитала головою дівчина.

Валерій, за бажанням піти легким шляхом, все ж набрав номер матері, щоб дізнатися, який подарунок вона хоче отримати.

– Синочку, мені нічого не потрібно. Просто приходьте – це і буде для мене подарунок, – збентежено відповіла Валентина Тимофіївна.

– Мам, а точно? Ти потім не образишся на нас? – поспішив уточнити Валерій.

– Ні, звісно! Я буду рада будь-якому дрібничкові, – засміялася в слухавку жінка, і син вирішив до неї прислухатися.

– Мама сказала, що ми можемо подарувати їй те, що хочемо, – повідомив Валерій дружині.

Олеся недовірливо глянула на чоловіка. Вона не надто вірила словам свекрухи.

Однак, оскільки Валерій наполягав на тому, щоб вибрати подарунок самостійно, дівчина поступилася.

– Пропоную подарувати їй робот-пилосос, аби вона не бігала по дому зі шлангом, – прикинувши бюджет, відповіла Олеся.

Так і вирішили. Купили Валентині Тимофіївні подарунок за п’ятдесят тисяч гривень і з легким серцем поїхали на ювілей.

Ювілярка зустріла сина і невістку з радісним обличчям, яке одразу стало незадоволеним, як тільки вона побачила коробку з пилососом.

– Навіщо? – буркнула вона й важко зітхнула. – Синочку, віднеси в кімнату.

Олеся кілька хвилин ошелешено дивилася на свекруху, яка не оцінила її подарунок.

Слідом за ними в квартиру увійшла сестра чоловіка з чоловіком. Вона кинулася матері на шию і радісно сказала:

– Матусю, це тобі!

– Дякую, дорога! Ви ніби знали, що мені потрібно! – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати доньку.

Олесі стало цікаво, що ж таке цінне подарувала золовка, що так порадувало свекруху.

З подивом вона побачила, що Віка вручила матері звичайний набір косметики з магазину за триста гривень.

Олеся питанням поглянула на чоловіка, який теж бачив, що саме подарувала Валентині Тимофіївні сестра.

З виразу обличчя Валерія вона зрозуміла, що він був дуже незадоволений тим, як мати відреагувала на їхній подарунок.

Кілька годин чоловік стримувався, проте, коли Валентина Тимофіївна знову почала хвалити подарунок сестри, він не витримав.

– Мама, можна тебе? – Валерій відвів матір убік.

– Що таке? – запитала жінка, підійшовши до сина. – Щось не так?

– Ні так, мамо! Я ж питав тебе про подарунок. Пам’ятаєш, що ти мені відповіла? – осудливо вимовив чоловік.

– Пам’ятаю…

– Чому ж тоді ти так невдоволено зреагувала на наш подарунок? Але дешевому набору з магазину все ще не можеш натішитися, – з образою сказав Валерій. – Тільки не бреши, що мені все здалося.

– Я й не буду. Ви ж багатші за Віку, отже й подарунки повинні відповідно дарувати, – буркнула Валентина Тимофіївна.

– А ми які даруємо по-твоєму? – насупився чоловік. – Дешеві? Щоб ти раділа, нам треба до кожного подарунка чеки прикладати?

– Ой, починається, – було видно, що жінка хоче швидше закінчити розмову на цю тему. – Що я можу зробити, якщо подарунок Віки мені сподобався більше?

– Бо не знаєш ціну нашому? – насмішкувато поцікавився Валерій. – Якщо хочеш знати, він коштує п’ятдесят тисяч!

– Так дорого? – захоплено сплеснула руками Валентина Тимофіївна, вдавши здивування.

Але жінка тут же зрозуміла, як викрутитися з непростої ситуації.

– Знаєш, чому я більше хвалю подарунки від сім’ї твоєї сестри? Бо вони дарують подарунки згідно зі своїм бюджетом, а ви – абияк, – несподівано випалила Валентина Тимофіївна.

– Мамо, ти серйозно? – Валерій ухопився за голову.

– Схоже, що я жартую? Якщо судити за вашими доходами, то ви могли б мені й путівку до санаторію подарувати, – сказала жінка і гордо підняла голову.

Чоловік настільки оніміло від слів матері, що кілька секунд просто дивився на неї, не кліпаючи.

– Невже ти справді вважаєш, що на нас із Олесею гроші щодня з неба падають? – несподівано прорізався голос у Валерія.

На крик чоловіка прибігла дружина і сестра. Вони обидві застигли в дверях, здивовано дивлячись на сварку.

Віка швидше за Олесю зрозуміла, через що розгорілася суперечка, тому одразу зайняла бік матері.

– Мамі не треба ваш робот-пилосос, вона хотіла зволожувач повітря. Її старий зламався три дні тому. Якби ви трохи цікавилися життям мами, то знали б це, – осудливо промовила золовка.

– Я питав її про подарунок! – зло прогарчав зубами Валерій. – Ви знущатися наді мною вирішили? Відтепер більше жодного подарунка не буде! Ми шкіру із себе знімаємо, щоб тобі догодити, а ти нас ще й засуджуєш! Робот-пилосос їй не милий, подавайте зволожувач! Прости, що не виправдали твоїх сподівань! Йдемо! – скомандував чоловік і обернувся до дружини.

Валентина Тимофіївна вдарилася в сльози, і поки Віка її заспокоювала, подружжя з кам’яними обличчями покинуло дім жінки.

Дану матері обіцянку Валерій дотримав. Щоб нічого не купувати і не виглядати дурно, він вирішив більше не відвідувати родинні свята, і тим самим не нервувати собі.