Святкуємо завершення робіт під суботній гриль з близькими та родичами.

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботнє барбекю запросили близьких друзів і родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми чудово відпочили, грали пісні на гітарі, сміялися і згадували минулі часи. Узагальнюючи, я був радий, що нам вдалося повністю облаштувати наш простір, а наші близькі розділили з нами радість святкування.

У нас є невеликий будинок у селі під Львовом – спадок моєї дружини. Багато років, з настанням весни, ми їздимо туди і живемо ціле літо, поки не прийдуть перші заморозки. Звісно, можна залишитись на зиму, але в місті нам все ж таки комфортніше. Ми любимо жити ближче до природи, дихати свіжим повітрям. У нас є бажаний спокій і тиша.

Там ми маємо невеликий садок, де вирощуємо помідори, огірки, полуницю, вишні, порічки, малину, цибулю, кабачки, зелень, моркву, буряки та аґрус. Дружина цим займається, а я потихеньку приводжу до ладу будинок і доглядаю за бройлерами, яких вирощуємо щоліта.

А минулого року я вирішив збудувати альтанку, щоб мати місце для відпочинку в спекотні дні та для барбекю.

Звичайно, важко зробити все самому. Дружина допомагає, як може, але вона також має займатися садом і хатніми справами. Ми вирішили попросити друзів про допомогу, обдзвонили майже всіх, але виявилося, що вони зайняті, навіть на пенсії. Навіть на вихідні ніхто не мав кілька вільних годин. Це було неприємно, але вони нічого нам не пообіцяли і не були зобов’язані допомагати.

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботнє барбекю запросили близьких друзів і родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми чудово відпочили, грали пісні на гітарі, сміялися і згадували минулі часи.

Узагальнюючи, я був радий, що нам вдалося повністю облаштувати наш простір, а наші близькі розділили з нами радість святкування.

– Я дуже задоволений, що ми з дружиною змогли вас сьогодні прийняти у гості, але вже час завершувати святкування!

Ну, от і почалося. Майже протягом усього минулого літа у нас були гості. Дехто приїжджав з онуками на два дні, а залишався значно довше. Ми могли одночасно приймати п’ять людей. Одні приїжджали, інші їхали. Звісно, вони дещо привозили, купували трохи їжі, але всі їхали як гості та на відпочинок.

Ми хотіли побути самі, були втомлені від постійних візитів. Дружина соромилася прямо сказати про це, адже це були друзі, а не чужі. Тим більше в такій ситуації навіть не знаєш, що сказати. Ми втомилися від вас, повертайтеся додому? Звісно, ніхто цього не скаже.

Тоді я вирішив взяти все в свої руки. Якось увечері, коли в вітальні було багато людей, я розповів їм про плани. Я сказав, що хочу зробити ставок і описав весь план робіт, потім додав:

– Оскільки наш будинок ніколи не порожній, мені не потрібно шукати помічників. Ми все зробимо разом. Думаю, розпочнемо наступного тижня. Ви плануєте провести у нас відпустку, тож нас вже кілька людей, а хто приїде, той і допоможе. Приємно буде відпочивати ввечері біля води.

Після моїх слів у домі запанувала тиша. Всі з натягнутою усмішкою казали, що, звісно, приїдуть і допоможуть, але за мить дім спорожнів.

Аж наступного дня приїхав син найближчого друга. Почув про наші плани і добровільно зголосився допомогти, адже працює віддалено. Отож ми з ним потроху і зробили той ставок.

Тепер у нас тиша. Друзі з якоїсь причини навіть не приїжджають на свята. І все ж таки в них є совість.