Святкування дня народження чоловіка з вечерею, яке закінчилося несподіванкою

Валерія поверталася з чоловіком з ресторану, де вони святкували його день народження. Посиділи чудово. Багато гостей, родичі, колеги. Багатьох Валерія бачила вперше, але якщо Євген запросив їх, значить так треба.

Валерія не з тих, хто обговорює рішення чоловіка, вона не любила сварки і з’ясування стосунків. Їй було простіше погодитися з Євгеном, ніж доводити свою правоту.
– Валеріє, ти не надто далеко поклала ключі від квартири? Зможеш дістати?
Валерія відкрила сумочку, намагаючись намацати в ній ключі. Тут раптом різкий біль, вона так смикнула рукою, що сумочка впала на підлогу.
– Що сталося?
– Укололася об щось.
– У твоїй сумочці хоч чорт ногу зломить, нічого дивного.

Валерія не стала сперечатися з чоловіком, підняла сумку, обережно дістала ключі. Вони зайшли до квартири, і вона вже забула про те, що укололася. Від втоми ноги боліли, хотілося прийняти душ і впасти в ліжко. Прокинувшись вранці, вона відчула різкий біль у руці, палець почервонів і набряк. І тут вона згадала події минулого вечора, взяла сумку, щоб подивитися, що всередині. Обережно дістаючи речі, вона побачила на дні сумки велику іржаву голку.

– Що це?
Вона не розуміла, як це могло тут опинитися. Вона взяла цю дивну знахідку і викинула в сміттєве відро. Потім пішла за аптечкою, щоб обробити місце уколу. Перебинтувавши почервонілий палець, Валерія вирушила на роботу. Але вже до обіду вона зрозуміла, що в неї піднялася температура.

Вона зателефонувала чоловікові:
– Євген, не знаю, що робити. Напевно, вчора підхопила якусь заразу. Температура, голова болить, все тіло ломить. Уяви собі, я у себе в сумці знайшла велику іржаву голку, саме об неї я вчора вкололася.
– Може, тобі краще звернутися до лікаря, не дай Боже правця або зараження крові.
– Євген, не накручуй. Я обробила ранку, все буде добре.
Але не те що з кожним днем, з кожною годиною Валерії ставало гірше. Ледве додождавшись кінця робочого дня, Валерія викликала таксі і поїхала додому. Розуміла, що дорогу додому на громадському транспорті вона просто не подужає. Приїхавши додому, вона впала на диван і провалилася в сон.

Їй наснилась бабуся Ганна, яка померла, коли Валерія була ще зовсім маленькою. Звідки Валерія знала, що це бабуся Ганна, вона не знала, але знала, що це вона. Бабуся була старенькою, згорбленою. Її вигляд налякав би багатьох, але Валерія відчувала, що бабуся хоче їй допомогти.

Бабуся вела Валерію полем, показувала, які трави потрібно зібрати, казала, що потрібно зробити настій і цей настій потрібно пити, щоб очистити тіло від черні, яка його пожирає. Вона сказала, що є та, яка бажає їй зла. Але щоб з нею боротися, треба залишитись живою. Часу в Валерії зовсім мало.

Валерія прокинулася в холодному поту. Їй здалося, що вона спала дуже довго, але подивившись на годинник, зрозуміла, що минуло всього кілька хвилин. Вона почула, як грюкнула вхідні двері, прийшов Євген. Дівчина сповзла з дивану і вийшла в коридор. Євген, побачивши її, ахнув:
– Що з тобою? Подивися на себе в дзеркало.

Валерія підійшла до дзеркала. Ще вчора вона бачила в відображенні красиву, усміхнену дівчину. А зараз в дзеркалі вона бачила себе, але не впізнавала. Волосся висіло патлами, синці під очима, сіре обличчя, порожній погляд.
– Що це за нісенітниця?

І тут Валерія згадала сон. Вона сказала чоловікові:
– Бачила у сні бабусю. Вона сказала, що мені робити…
– Валеріє, одягайся, ми їдемо до лікарні.
– Я нікуди не поїду, бабуся сказала, що лікарі мені не допоможуть.
Вдома стався справжній скандал. Євген називав дружину божевільною, якій в маренні наснилась якась бабця.
Вперше вони дуже посварилися. Євген навіть хотів застосувати силу, схопив дружину за руку і потягнув до виходу.

– Не хочеш добровільно їхати до лікарні — повезу тебе силою.
Але Валерія вирвала руку, не втрималася на ногах, упала, вдарившись об кут. Євген ще більше розлютився на це, схопив сумку, грюкнув дверима і пішов. Все, що Валерія змогла зробити, — це написати начальнику, сказати, що підхопила вірус і буде змушена залишитися вдома на кілька днів.

Євген прийшов додому ближче до півночі, просив у дружини вибачення, все, що вона сказала:
– Звезеш мене завтра в село, де жила моя бабуся.
Вранці Валерія була більше схожа на живий труп, аніж на молоду здорову дівчину. Євген продовжував благати:
– Валеріє, не дурій, поїхали до лікарні. Я не хочу тебе втратити.

Але вони поїхали в село. Все, що пам’ятала Валерія, так це назву села. Вона там не була з тих пір, як батьки продали бабусину хату після її смерті. Увесь шлях Валерія спала. Вона навіть не розуміла, на яке поле їм їхати, але, під’їжджаючи до села, вона прокинулась і сказала чоловіку:
– Нам туди.

Вона якось вийшла з машини, від безсилля впала на траву. Але вона знала, що вона там, куди приводила її баба Ганна. Вона знайшла трави, які у сні показала їй бабуся, і вони поїхали додому. Євген приготував їй відвар, зробив усе так, як вона й говорила. Валерія почала пити відвар малими ковтками, але з кожним ковтком їй наче ставало легше.

Вона з труднощами дісталася до туалету, коли встала з унітазу, то побачила, що її сеча чорного кольору. Але це її не налякало, скоріше навпаки, вона повторила слова бабусі:
– Чорне виходить…

Цієї ночі у сні до Валерії знову прийшла бабуся. Вона стояла й усміхалася. Потім почала говорити.
– На тебе, внученько, порчу наслали через іржаву голку. Мій відвар поверне тобі сили, але це ненадовго. Тобі потрібно знайти того, хто це зробив і його ж зло повернути йому. Я не знаю, хто це зробив. Не бачу. Але з усім цим якось пов’язаний твій чоловік. Якби ти не викинула ту голку, через яку це все зроблено, я могла б сказати більше. Але…

Ми вчинимо так. Підеш у магазин, купиш упаковку голок, над найбільшою скажеш ось це замовляння: “Духи нічні, колись живі! Почуйте мене, привиди ночі, правду пророчте. Оточіть мене! Вкажіть, допоможіть, ворога мого знайдіть…”. Голку цю покладеш у сумку чоловіка. Той, хто зробив на тебе порчу, вколеться об твою голку. Тоді ми дізнаємось його ім’я і зможемо його ж зло йому повернути.
Бабуся, сказавши це, розвіялася, наче в тумані.

Валерія прокинулася. Вона все ще жахливо почувалася, але знала, що обов’язково одужає. Знала, що бабуся їй допоможе.
Євген вирішив залишитися вдома, щоби побути з дружиною, доглянути її. Яке ж було його здивування, коли вона зібралася в магазин, при цьому сказала, що їй потрібно піти одній:

– Валеріє, не дурій, ти ледь на ногах стоїш. Давай я піду з тобою.
– Євгене, зготуй мені супчик, у мене після цього вірусу жахливий апетит прокинувся.
Валерія зробила все так, як у сні сказала їй бабуся. Вже ввечері заговорена голка лежала у Євгена в сумці. Він спитав у Валерії перед сном:
– Ти впевнена, що сама впораєшся? Може, мені все ще залишитися з тобою?
– Я впораюся.

Валерії ставало легше, але вона знала, що зло все ще всередині неї, вона відчувала, як воно ходить у її тілі, наче по власному дому, отруюючи її. Але відвар, який вона приймала вже третій день, був як протиотрута. Вона відчувала, як ця протиотрута не подобалася тому, що в ній сиділо.
Вона з нетерпінням чекала, коли Євген повернеться з роботи. Вона зустрічала його на порозі. Першим питанням було:

– Як пройшов твій день?
– Все добре, а чому ти питаєш?
Валерія вже було подумала, що той, хто навів на неї порчу, поки не з’явився, як Євген обернувся й додав:
– Валеріє, уявляєш, сьогодні Ірина із сусіднього відділу вирішила мені допомогти, дістати з моєї сумки ключі від кабінету. У мене руки були зайняті папками з документами. Так от, вона сунула руку в сумку й натрапила там на голку. Звідки в моїй сумці голки? Вона на мене так зло подивилася, думав, що вб’є поглядом.
– А що у тебе з цією Іриною?
– Валерочка, кинь. Я люблю тільки тебе. Мені не Ірина, не Марина, ніхто, крім тебе, не потрібен.
– Вона була на святкуванні твого дня народження в ресторані?
– Була, вона моя хороша колега, але не більше.

У Валерії ніби пазл склався після цих слів. Тепер вона зрозуміла, як стара іржава голка потрапила їй у сумку.
Євген пішов на кухню, де його чекав вечір.
Щойно Валерія заснула, вона знову побачила бабусю. Та сказала, що їй робити, як повернути Ірині все те зло, яке вона хотіла заподіяти Валерії. Бабуся сказала, що їй тепер все ясно. Ірина хотіла за допомогою магії позбутися суперниці, а потім зайняти її місце поруч з Євгеном. Якби їй це не вдавалося зробити природним шляхом, вона б знову вдалася до магії. Ця жінка не перед чим не зупинилася б.

Валерія зробила все, як її навчила бабуся. Незабаром Євген сказав, що Ірина пішла на лікарняний, що їй зовсім погано, лікарі нібито розводять руками.
Валерія попросила чоловіка звозити її на вихідних у село, де колись жила бабуся, на кладовище, на якому Валерія не була з дня похорону. Вона купила букет квітів, взяла рукавички, щоб прополоти могилку від старої трави. Вона з трудом знайшла могилу баби Ганни. Коли вона підійшла до могили, то побачила на пам’ятнику фотографію, саме вона приходила до неї у сні, саме вона врятувала її від смерті. Валерія привела у порядок могилу бабусі, поставила квіти в пляшку з водою. Вона сіла на лавочку і сказала:

– Бабусю, вибач, що я не приходила раніше. Вважала, що батьки приїжджають до тебе раз на рік і цього достатньо. Але я була не права. Тепер я теж буду приїжджати. Якби не ти, то, мабуть, мене вже б не було.

Тут Валерія відчула, що ніби бабуся поклала їй руки на плечі. Валерія обернулася, але там нікого не було, тільки легенький вітерець…