Connect with us

З життя

Син із дружиною вирішили продати дачу, що я їм подарувала, зранюючи моє серце.

Published

on

Мій син і його дружина вирішили продати дачу, яку я їм подарувала, розбивши мені сердце

Коли мій син Олексій оголосив, що збирається одружитися, моє сердце затремтіло від щастя. Три роки тому я овдовіла, і самотність занурила мене в сум. Живучи у невеличкому містечку на Поділлі, я мріяла знайти із невісткою спільну мову, допомагати виховувати онуків, відчути знову родинне тепло. Але все пішло не так, як я сподівалася, і тепер їхнє рішення продати мою подарункову дачу стало останньою краплею, яка переповнила чашу.

З невісткою, Марічкою, у нас з самого початку не склалося. Я намагалася не лізти у їхнє життя, хоча багато що в її поведінці мене дратувало. Їхня квартира завжди була в хаосі – Марічка вважала прибирання марною тратою часу. Я мовчала, щоб не зачепити сина, але в душі хвилювалася за нього. Ще більше мене засмучувало, що вона майже не готувала. Олексій харчувався або напівфабрикатами, або дорогими ресторанними стравами. Я бачила, як мій син тягне сім’ю на одній зарплаті, поки Марічка витрачала свою невелику виплату на салони краси та модні шмотки. Але я стискала зуби, щоб не посваритися.

Щоб підтримати сина, я запрошувала його після роботи до себе. Готувала домашню їжу – борщі, вареники, паляниці, сподіваючись, що він відчує тепло рідної домівки. Одного разу, перед днем народження Марічки, я запропонувала допомогти із святковим столом. «Не треба, – різко відрізала вона. – Ми замовили у ресторані. Я не хочу виглядати на своєму святе, як вичавлений цибуляний сік». Її слова обійшлися мені боком. «За моїх часів ми все робили самі, – пробурчала я. – А ресторан – це ж так дорого!» Марічка спалахнула: «Не рахуйте наші гроші! Ми в вас ні копійки не просимо, самі заробляємо!» Я прикусила язика, але її зверхність залишила гіркий присмак.

Минуло кілька років. Марічка народила двох дітей – моїх улюблених онучок, Оленку і Тарасика. Але їхнє виховання вселяло в мене жах. Діти були розпещені, їм у всьому потурали. Вони засинали за північ, утулившись у телефони й планшети, не знаючи, що таке порядок. Я боялася сказати і слова – не хотіла відштовхнути сина й невістку. Мовчання стало моїм щитом, але воно ж виснажувало мою душу.

І ось нещодавно Олексій оголосив мені новину, від якої я досі не можу оговтатися. Вони з Марічкою вирішили продати дачу, яку я їм подарувала рік тому. Ця дача, схована серед ялин і беріз над річкою, була серцем нашої родини. Мій покійний чоловік, Петро, обожнював це місце. Ми проводили там кожне літо, вирощували овочі, доглядали за садом, де цвіли сливи та вишні. Після його смерті я ще кілька років їздила туди, але сил на грядки вже не вистачало. З важким серцем я віддала дачу Олексію, сподіваючись, що там він із сім’єю знаходитиме відпочинок, що діти дихатимуть свіжим повітрям, купатимуться у чистій річці.

Але Марічці дача не сподобалася. «Туалет на дворі, воду з колодязя носити – це не відпочинок, – заявила вона. – Краще на море поїдемо!» Олексій підтримав дружину: «Мамо, який там відпочинок? Нам це непотрібно. Продамо і поїдемо до Єгипту». Я ледве не задихнулася від образи. «А як же спогади про батька? – вирвалося в мене. – Я думала, ви будете там всією родиною!» Але син лише знизав плечима: «Ми не хочемо туди їздити. Це не для нас».

Моє сердце мало не тріснуло. Ця дача – не просто земля, це спогади про наші щасливі дні, про сміх чоловіка, про його мрії, щоб діти й онуки любили це місце так само, як він. А тепер її продадуть, як зайву річ, заради кількох днів на пляжі. Я почуваюся зрадженою – не лише сином, але й власною наївністю. Я мовчала роками, аби зберегти мир у родині, але тепер розумію: моє мовчання дозволило їм забути про те, що справді важливо. І цей біль, здається, ніколи не загоїться.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + 19 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Повернулася назавжди

Назавжди повернулася Коли мати збиралася заміж, Соломія не заперечувала. Їй навіть подобався мамин вибранець спокійний і врівноважений Тарас, який завжди...

З життя15 хвилин ago

Повернення до витоків

Гарна Світлана Шевченко збиралася заміж. У університеті всі й гадали, що саме ця пишна одногрупниця вискочить заміж першою. Та обранець...

З життя1 годину ago

Хлопчик вкрав її молоко й обіцяв повернути – а вона знайшла родину, про яку навіть не здогадувалася

Пізньої осені на маленькому ринку містечка Вербки лунав звичний гомін: торговці викрикували ціни, вітерець граючи гойдав бляшаний дзвіночок біля крамнички...

З життя1 годину ago

Лежати легко, але догляд за дітьми — не жіноча справа! Як слова обернулися проти нього

Хочу лежати, а сидіти з дітьми це жінкам пекти паляниці! сердито буркнув чоловік і закрив очі. Але вже через годину...

З життя2 години ago

Подарунок, який вразив назавжди!

Зі святом, кохана! урочисто промовив чоловік, передаючи мені пилосос на річницю нашого весілля. А вже зранку мій “подаруночок” позбавив його...

З життя2 години ago

«Відповідь на звинувачення: як я зробила крок до свободи»

«Ти тільки їси та нічого не робиш» ці слова впали, як камінь у воду, перервавши тишу вечері. Вони лунали, ніби...

З життя3 години ago

Знайшов дрібну монету у замку: жах охопив мене, і я викликав поліцію

Повернувся додому після важкого робочого дня, я був виснажений, як кіт після весняного концерту. Мрія лише про те, щоб скинути...

З життя3 години ago

Моя мама гідна святкувати ювілей на нашій дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час підуть геть!” — нарікав чоловік

Моя мати заслужила відсвяткувати ювілей на нашій дачі, а твої бідняцькі батьки нехай на цей час зникнуть! різко кинув чоловік.Старий...