Connect with us

З життя

Син купив квартиру і машину від нас, але перестав спілкуватися з батьками.

Published

on

В день, коли наш син здійснив свій шлюб, я відчувала величезну радість. Бажала, щоб його дружина стала частиною нашої родини. Думала, що відтепер у мене буде не тільки син, а й донька. Але сталося інакше — невістка віддалила нашого сина від нас. Багато разів чула, як діти змінюються під чужим впливом, але ніколи не думала, що це станеться у нашій родині.

Що стосується нас, ми звичайна родина. Мій чоловік і я — пенсіонери, колишні інженери. Ми вкладали все, що могли, в наше єдине дитя. Він закінчив школу з відмінними оцінками, йому легко давалися точні науки. Інтелектуально розвинутий, спортивний, гарний. Завершив навчання в медичному університеті. Ми бажали йому лише добра, допомогли знайти роботу в місцевій лікарні та медичній академії.

На 27 років в нього було все: відмінна освіта, добре оплачувана робота та наша підтримка і захоплення. Жодних проблем з ним не мали. Кандидатки на роль його супутниці були різними, але потім він щиро закохався. Здавалося, що й вона була в нього закохана, але з незрозумілих причин вийшла заміж за іншого. Це було складно для нашого сина, він сильно переживав, але не довго. Зустрів іншу жінку, але і з нею не склалося. Це його дуже хвилювало. Ми з чоловіком його підтримували, але кожен мусить сам вирішувати свої проблеми… Зустрічі з іншими дівчатами врешті привели його до тієї, єдиної.

Вона повідомила, що чекає на дитину, і вони швидко почали жити разом. Ми з чоловіком раділи за них, але, на жаль, даремно. Невістка виявилася хитрою, намагалася усунути нас з життя нашого сина. В одну мить він став тим, хто не прагнув бачити батьків. Виконував лише її бажання. Мені здавалося, що він нас зненавидів.

Побачили онука вперше, коли йому було три роки. Потім знову тиша. Її матір постійно з ними. Син геть забув, скільки ми для нього зробили. Плачу днями і ночами. Наші друзі кажуть, що вона цілковито контролює його.

Такі речі не мають відбуватися в XXI столітті. Не можу повірити, яким егоїстом став наш син. Він дуже змінився й стає дедалі далі від нас. Не знаю, що робити, і мій чоловік теж у розпачі. Не бажаємо повністю втратити єдину дитину.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

How Souls Find Warmth

Victor Randolph lifted the collar of his crisp white shirt and barked, Nora, the tie! He snatched the silk strip...

З життя26 хвилин ago

Look at her, off she goes to ‘run errands,’ chuckled a neighbour, softly enough to seem like a whisper, but loud enough to be heard.

Look at her, off to work again, whispered a neighbour, low enough to sound like a breath but loud enough...

З життя1 годину ago

Dear Mama, Just You Try to Say She’s Not Good Enough!” Aunt Ilenuța Remarked to the Wealthy Lady Dressed in Luxurious Fur.

I still recall that bustling Saturday market in the old square of Bath, as if it were yesterday. Stalls brimmed...

З життя1 годину ago

My Husband Lay in a Coma for a Week While I Cried by His Bedside—Then a Six-Year-Old Whispered, “I Feel Sorry for You, Lady… Whenever You Leave, He Throws a Party Here!”

June 3 I woke up to the empty echo of the flat, the kind of silence that feels heavy enough...

З життя2 години ago

Sasha’s Marvelous Miracle

I remember the little miracle that changed Ethels world. Ethel had been in the childrens home for a month now....

З життя2 години ago

God Rest His Soul: Are You the Widow of the Deceased? I’ve Got Something Important to Share That He Confided to Me on His Deathbed…

23October2025 Diary The rain was a soft mist over the old churchyard, and the black umbrellas swayed like raven wings...

З життя3 години ago

The Boy Awoke to His Mother’s Sighs

The boy wakes to his mothers groan. He leans over her bed. Mum, does it hurt? he asks. Matt, fetch...

З життя3 години ago

PLEASE LET ME GO, IF YOU WOULD BE SO KIND

Please let me go, the woman whispers, her voice trembling. Im not leaving this house. Its my home. Tears that...