З життя
«Син став нечупарою, а невістка — його віддзеркаленням: я втомилася жити в цьому хаосі»
Ніколи не думала, що це скажу, але… я втомилась. Втомилась від брудної посуди, немитого статку, вічного запаху учорашньої їжі й відчуття, ніби живу не у власній хаті, а в загальній кімнаті з бруднулями. І все це через рідного сина та його «кохану», яка вже два місяці живе в нас, мов на курорті.
Олесю двадцять років. Він заочно вчиться у університеті, недавно повернувся з армії й одразу ж влаштувався на роботу. Здавалося б — дорослий чоловік, почав самостійне життя, допомагає з комуналкою, не марнує час. І я справді пишалася ним. До однієї розмови.
— Мамо, — сказав він якось, — Марійці важко вдома. Батьки сваряться, кидаються чим попало, не дають вчитися. Хай трохи поживе в нас, поки вони не залагодять справи. Ми тихі, проблем не створюватимемо.
Тоді мені стало шкода дівчину. Вона раніше заходила до нас — поважна, чемна, очі в підлогу, голос ледве чутний. Хіба відмовиш? Тим більше у Олеся окрема кімната, місця вистачає. Але я й уявити не могла, який «подарунок» принесе це рішення.
Перші тижні вони старалися: мили посуду, прибирали, поводилися тихо. Навіть графік прибирання разом склали: субота — їхній день, середа — мій. Я раділа — може, і справді подорослішали. Та за три тижні все розвалилося.
Брудні тарілки з присохлими шматочками їжі днями лежали в мийці, на підлозі — волосся, обгортки, фантики. У ванній — плями від шампуню, волосся в каналі, мильні сліди. Їхня кімната перетворилася на справжню леговище: одяг розкиданий, крихти на столі, ліжко завжди розстелене. Марійка спокійно ходить по хаті з маскою на обличчі й телефоном у руках, ніби вона не в гостях, а на відпочинку.
Я намагалася говорити, просити, нагадувати. У відповідь — одне й те саме: «Не встигли, зробимо потім». А «потім» перетворювалося на тижні. Тоді я почала просто подавати шмаття й щітки в руки — мовчки, без докорів. Але й це не допомагало. Одного разу вони розлили соус на скатертину — не витерли. Просто пішли. І знову все прибирала я сама.
Коли зайшла до їхньої кімнати й побачила цей безлад, не витримала:
— Вам самій не огидно тут перебувати?
А син, навіть не зморгнувши, відповідає:
— Генії панують над хаосом.
Та я не бачила жодного генія в цьому хаосі. Зате бачу двох дорослих людей, яким зручно жити у свинарнику й користуватися матір’ю за домробітницю.
Олесь, звісно, обіцяв допомагати — купувати продукти, сплачувати частину витрат. Насправді він платить лише за комуналку. Їжу купує раз на тиждень, зате замовляють її майже щодня. Суші, піца, доставки… мене теж частуЇм це зручно, але я більше не можу так жити.
‘Having a Baby at Forty-One? You Must Be Joking!’ He Yelled at Nasty. ‘Women Your Age Are Already Grandmothers!’ – Nasty, Stop This Nonsense. Children’s Books
“Forty-one and wanting a babyare you mad?” John shouted at Emily. “At your age, most women are grandmothers! Emily, dont...
Why Should I Cook for Everyone? It’s Just for Me and Annie Now!” – “What Do You Mean?” Nikita Fumed. – “Because in This Family, I’ve Learned It’s Every Man for Himself. So Live Like It!
In a small town in England, long ago, there lived a woman named Margaret. One morning, she lay in bed...
In Rio de Janeiro, in one of those neighborhoods where electric wires twist above the streets like the city’s veins, lived Mariana.
In the heart of London, where tangled power lines stretch overhead like the citys veins, lived Eleanor Whitmore. She was...
So, Is Marriage Really Stronger Than Just Living Together?” – The Men Who Mocked Nadia
“Ah, so a marriage certificate really is stronger than just living together, eh?” The men at the site had teased...
In Rio de Janeiro, in one of those neighborhoods where electric wires tangle above the streets like the city’s veins, lived Mariana.
**Monday, 15th May** In a corner of London, where the tangled overhead wires hummed like the citys veins, there lived...
Listen, We’ve Got Guests Coming Over Soon, and You’ll Need to Make Yourself Scarce.
The air in the small London flat was thick with tension. Victor and Margaret had regretted a thousand times over...
Natasha Stephenson, I won’t live with your son anymore, and you can tell him that straight from me,” said Svetlana.
“Natasha, tell your son I wont be living with him anymore,” Emily said, her voice steady but cold. “Oh, will...
Oksana and Her Mother Sat on an Old Bed, Both Bundled Up in Warm Clothes. Outside, Winter Raged as the Stove Just Began to Heat the House.
Charlotte and her mother-in-law sat huddled on an old bed, both wrapped up warm against the winter chill. The cottage...