Connect with us

З життя

«Сын заявил, что я больше не часть его жизни. Как это произошло?»

Published

on

Был обычный субботний день. Утро началось неторопливо: чайник на плите, солнце, лениво пробивающееся сквозь тюль. Я сидела на кухне с кружкой крепкого чая, когда зазвонил телефон. На экране — мой сын, Миша. Единственный. Моя радость, моя гордость, смысл всего. Вся моя жизнь крутилась вокруг него. Я отдавала ему всё: любовь, заботу, бессонные ночи, последние рубли из кошелька. После свадьбы его звонки стали реже, но каждый — как глоток воздуха.

— Мам, нам нужно поговорить, — сказал он. Голос был ровный, даже холодный. Непривычный.

Что-то внутри сжалось.

— Конечно, сынок. Что случилось? — спросила я, чувствуя, как сердце забилось чаще.

Он помолчал, будто собираясь с духом, потом произнёс:

— Мам, мы с Дашей… Решили, что лучше сократить наши встречи.

Я не сразу поняла. Или не хотела понимать. А он продолжал:

— У нас своя жизнь, свои дела. А ты… звонишь слишком часто. Приезжаешь без предупреждения. Нам нужно пространство.

Я сидела молча. В голове пульсировал один вопрос: что я сделала не так?

— Мишенька… — прошептала я. — Я просто скучаю.

— Знаю, мам, — перебил он. — Но так теперь не получится.

Я кивнула, хотя он этого не видел. В глазах стояли слёзы.

— Хорошо. Поняла.

Разговор закончился. Он повесил трубку, наверное, даже с облегчением. А я осталась с холодной чашкой, в пустой квартире, где только старые фото напоминали о прошлом.

Вот он — первоклассник в галстуке. Вот — выпускник, гордый и счастливый. А вот — жених, рядом с Дашей у ЗАГСа. Я всегда была рядом.

Я вспоминала, как носила его на руках, когда у него была температура. Как читала ему сказки ночами. Как помогала с учебой, с выбором университета, утешала после первой несчастной любви. А теперь, когда вся моя жизнь — это он, он говорит: «Нам нужно расстояние».

Старость — это не про возраст. Это про чувство, что ты больше не нужен. Про то, как те, кого ты когда-то поднимал, теперь смотрят на тебя как на что-то лишнее.

Подруги рассказывают, как возятся с внуками, как дети зовут их на шашлыки. А я боюсь позвонить. Боюсь услышать раздражение в голосе. Боюсь снова оказаться «навязчивой».

Но ведь я просила так мало. Просто хотела иногда видеть его. Испечь пирог, спросить, как дела. Разве это много?

Я не ангел. Возможно, действительно звонила чаще, чем стоило. Но я просто тосковала. Пустая квартира, телевизор да фотоальбом — вот и вся моя жизнь.

Прошло уже несколько недель. Ни звонков, ни сообщений. Я держу слово — не беспокою. Сижу у окна и думаю: неужели всё так и закончится? Без ссор, без обид — просто тихо, как будто меня и не было?

Не пугает пустота. Не пугает тишина. Пугает другое: понимать, что в чьей-то жизни ты когда-то значил всё — а теперь там для тебя просто нет места.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 12 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Зять отримав більше, ніж син

— Як це можна розуміти? — Богдан тряс заповітом перед обличчям нотаріуса. — Хатина зятю, дача зятю, авто зятю! А...

З життя4 години ago

Коштовний подарунок за ціну втрати кохання

Олена натрапила у кишені халата на маленьку оксамитову коробочку й міцно стиснула її в долоні. Серце билося так, ніби хотіло...

З життя5 години ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху старенької дачі, коли Марія Іванівна почула несміливе постукування у двері. Вона поклала в’язання, прислухалась. Стук повторився...

З життя7 години ago

Вибір, що змінив усе

Олеся Іванівна стояла на порозі власної хати, стиснувши в руках дві валізи, і ніяк не могла повірити в те, що...

З життя9 години ago

Гості на вихідних: незабутні миті

Колишні часи, ще за молодої України, до нас на вихідні нагрянули сва́ти… «Мамо, ти зовсім з глузду з’їхала?! Які сва́ти?!»...

З життя12 години ago

Три дні мовчання телефонів

Три дні без дзвінка Олена Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка й поклала назад....

З життя15 години ago

Вона обрала любов

Она сказала «так» Марія Іванівна стояла біля вікна, дивилась, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко падало...

З життя15 години ago

Я не твоя рідня, ось і вся правда

— Чого ти лізеш не у своє діло? — вигукнула Олеся, розмахучи руками. — Це моя донька, не твоя! —...