Connect with us

З життя

«Сын заявил, что я больше не часть его жизни. Как к этому пришли?»

Published

on

Это была обычная суббота. Тихий рассвет, закипающий чайник на плите, янтарные лучи, лениво пробивающиеся сквозь тюлевые занавески. Я сидела за кухонным столом, сжимая в ладонях тёплую чашку, когда зазвонил телефон. На экране — мой сын, Дмитрий. Единственный. Моя радость, моя боль, смысл всей моей жизни. Я отдала ему всё: годы, здоровье, последние пятьсот рублей из кошелька. После свадьбы он звонил редко, но каждый его голос был для меня как глоток живой воды.

— Мама, нам нужно поговорить, — произнёс он. Голос ровный, отстранённый. Не его.

В груди резко сжалось.

— Конечно, Димочка. Что случилось? — спросила я, уже чувствуя, как тревога сковывает горло.

Он замер на мгновение, будто собирался с силами, затем выдохнул жестко:

— Мы с Олей решили… Тебе нужно понять — так больше продолжаться не может.

Я застыла. Он продолжил, будто зачитывал приговор:

— У нас своя семья, свои заботы. А ты… Ты вечно названиваешь. Приезжаешь без предупреждения. Это удушает. Нам нужен воздух.

В ушах гудело. На губах застыло: «Что я сделала не так?»

— Сыночек… — голос сорвался в шёпот. — Я же просто… люблю.

— Знаю, мам, — перебил он, будто отмахиваясь. — Но хватит. Мы хотим спокойно жить. Без лишнего. Поняла?

Я кивнула в пустоту. Слёзы катились по щекам, руки сжимали холодную чашку.

— Хорошо, — прошептала.

Он бросил короткое «Пока» и отключился. Без сожалений. А я осталась среди этих стен, где всё ещё пахло детством. Повернулась к фотографиям: вот Дима — первоклашка в парадной форме, вот — с аттестатом, а вот — с Оленькой под венцом в Дворце бракосочетаний. И везде я. Всегда рядом.

Вспомнила, как держала его за руку, когда у него был жар. Как вычитывала каждую контрольную. Как сутками шила костюм для выпускного, продав бабушкины серьги. А теперь он выбрал, чтобы я… исчезла.

Старость — не цифры в паспорте. Это когда те, кого ты поднимал на ноги, отстраняются, будто ты — испуганная бездомная кошка на пороге их уютного мира.

Подруги хвастаются внуками, звонками, совместными посиделками. А я? Я боюсь набрать его номер. Боюсь услышать это ледяное: «Мама, не сейчас».

Я не просила золотых гор. Лишь крохи внимания: пирог ко дню рождения, редкое «Как дела?». Разве это много?

Да, звонила часто. Да, плакала в трубку. Но я же одна. Только эти стены да портрет мужа на комоде.

Недели идут. Тишина. Он не звонит. Оля — тоже. Я держу слово — не беспокою. Сижу у окна, смотрю на снег и думаю: неужели так заканчивается материнская любовь? В молчании? В ненужности?

Больше всего ранит не пустота. А осознание: в чьей-то жизни ты была всем… а теперь — случайный звонок, который лучше не брать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 3 =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя3 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...

З життя4 години ago

— Просто обслуговуй, – сказав чоловік. Але моя відповідь залишила його в шоці.

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучав звичайно. Навіть не підвів очі від телефона. — Твоя справа — створювати...

З життя7 години ago

Поверни сина, інакше тебе не заздрю!

Соломія сиділа на кухні у своїй новій хрущовці, розглядаючи старі фото. Сім років шлюбу вмістилися в один невеличкий альбом. Вона...

З життя10 години ago

Сорок років: роздуми за столом із фотографіями

Оксана Борисівна сиділа за кухонним столом, перебираючи фотографії у своєму телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє...

З життя11 години ago

Тайна шматка тканини

**НОСОВИЙ ХУСТОЧКА.** — Знову Тарас хропить! — з досадою подумала Оксана. Відкинула важку руку чоловіка, на якій ще хвилину тому...

З життя13 години ago

Краса, що зводить з розуму: жінка і її квітучий дім.

Жінка мешкала у гарному будиночку. Поруч, на клумбі, розквітали гортензії та петунії. Фіолетове розмаїття кольорів просто запаморочувало. Вона зігнула ноги...

З життя15 години ago

Помста для невірного чоловіка

Той вечір розділив життя Олесі на “до і після”. — Розумієш, Олесю, я зустрів іншу. Ми з нею ідеально підійшли...