Connect with us

З життя

Сын жалуется на жизнь: узнайте, почему моё решение остаётся неизменным

Published

on

Сын позвонил, начал жаловаться на жизнь — я сразу поняла, к чему он клонит. Но моё решение непоколебимо.

Я вырастила троих: двух сыновей и дочь. Они давно выросли, а я жду внуков, хоть и знаю: сперва им надо семьи создать. Но сейчас модно «сожительствовать», десятилетиями тянуть с ЗАГСом. Всю жизнь я считала, что моя обязанность — помочь детям встать на ноги, дать путёвку в жизнь, чтобы стали самостоятельными. Тогда, думала, вздохну свободно. Не вышло! Покоя нет до сих пор. Тревога за них рвёт душу на части. Почему всё на мне? Потому что связала судьбу с безответственным мужчиной, который и ложки за собой не убрал, бросив меня тайгу валить в одиночку.

Расскажу по порядку. Старший, Павел, на семью смотрит как на обузу — жениться не спешит. Младшая, Анастасия, долго крутила кавалерам нервы, головы морочила, но умно — сама не терялась. Теперь два года живёт с избранником под Владимиром, осталось кольца надеть. За Настю почти спокойна — девка с головой.

А вот средний, Игорь, седину мне добавил! Ещё студентом съехался с девчонкой. «Мама, я женюсь!» — сиял как медный грош. Но его «судьба», Светлана, оказалась змеёй подколодной: обвела вокруг пальца, вытянула из него деньги — да и из меня прилично — потом бросила ради богатенького. Удар ниже пояса! Снимали они квартиру, а платить нечем. «Мама, за аренду не хватает!» — голос дрожал в трубке ежемесячно. Спрашивала: «Почему вдвоём не скидываетесь?» Он: «Света копит маме на лечение». И я слала — по пять тысяч рублей, чтоб институт не бросил, не сломался.

Когда Светлана сбежала, решила: пусть уроком будет. Под моим надзором Игорь диплом получил, вроде поумнел. Ан нет! Упрямый как сибирский валенок: умные на чужих ошибках учатся, а он и на своих — с десятого раза. Появилась Татьяна. «Мама, она идеальная!» — твердил сын. С виду девушка — золото: хозяйственная, рассудительная. Обрадовалась — может, толк будет? Переехали в Ростов-на-Дону, квартиру сняли. История повторилась: денег вечно в обрез.

Зарплата у Игоря приличная — иные на такие с двумя детьми месяц живут! А им двоим «мало». Татьяна полгода может без работы сидеть: то вакансий нет, то мигрень, то коллектив «токсичный». Пять лет в этом «гражданском браке» болтаются. Все эти годы я исправно переводила ему деньги. По мелочи, но регулярно! Пора бы отрезать, да как? Звонит: «Мама, даже на хлеб не хватает!» — сердце в куски. Кровь же моя! Как отказать?

Пыталась втолковать: «Игорь, это абсурд! Куда рубль уходит? При ваших доходах должно хватать!» В ответ: «Тебе Таня всегда не нравилась!» Словно в стену горох леплю. Что делать? Терзаюсь, будто ножом режут.

Вчера опять звонок. Голос пустой: уволился, работы нет, не знает, как быть. Его «половинка» теперь зарплату получает. Но парадокс: Игоревы деньги — общие, а Танины — только её, тратит на салоны да шубы. Это как вообще? Слушала его нытьё и чётко знала — скоро попросит «в долг до зарплаты».

Но я сказала: стоп. Твёрдо. Пусть сами выплывают. Пусть Татьяна поможет, или пусть прозреет наконец. Моё терпение пересохло. Не могу быть вечным костылём. Сердце ноет, слёзы душат, но стиснула зубы: ни рубля! Теперь вопрос: как выстоять? Как не дрогнуть, когда позвонит с мольбой? Как не поддаться, если материнский инстинкт орёт: «Спаси!»? Хочу, чтобы сын мужчиной стал, а не мальчишкой за маминой спиной. Как найти силы не сломаться?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − шість =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя14 хвилин ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя17 хвилин ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...

З життя31 хвилина ago

Я вже морально готова втекти з дитиною від чоловіка і його родини, залишивши село позаду

Щоденник: Я вже зібрала свої речі у сумку, ховаючи всі необхідні дрібниці, щоб втекти з сином від чоловіка та його...

З життя1 годину ago

Збираю речі: не хочеться, але їдемо з сином до мами

Я, звісно, зовсім не хочу, але збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Наталії Григорівни. А все...

З життя1 годину ago

Моя подруга нарешті покинула свого чоловіка, і я щаслива за неї.

Моя подруга Оксана, а зараз і хрещена, нарешті пішла від свого чоловіка Віталія, і я не можу натішитися за неї....

З життя1 годину ago

Що скажете? Приїхали родичі свекрухи за два тижні до свята і, схоже, залишаються надовго

Ну, що ви на це скажете? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Михайлівни, за два тижні до Великодня, і, схоже, збиратись...

З життя1 годину ago

Мій день народження: незабутній провал чи епічне свято?

Мій день народження був учора, і, чесно кажучи, я досі не можу зрозуміти: чи це був грандіозний провал, чи найепічніше...