Connect with us

З життя

Тайна героя: как незнакомец спас моего пса и удивил меня

Published

on

Тот вечер в Екатеринбурге был самым обычным. Солнце садилось, растягивая тени по асфальту. Я решила прогуляться с моим псом Бимом в сквере возле дома.

Бим обычно носился как угорелый, тянул поводок, но в тот день вёл себя странно — беспокойно крутился, словно чуял недоброе.

Я листала ленту в телефоне и не сразу заметила, как Бим дёрнулся и вырвался. Поводок выскользнул из руки, а он уже мчался через дорогу, будто загипнотизированный чем-то.

«Бим! Стоять!» — закричала я, но было поздно.

Из-за поворота вылетела машина. Сердце упало в пятки, а времени бежать уже не оставалось. Я замерла, ожидая страшного.

И вдруг — тень метнулась вперёд. Мужик в потрёпанной куртке, с неопрятной бородой, бросился под колёса, схватил Бима за ошейник и рванул назад.

Машина затормозила в сантиметрах от них. Водитель орал что-то, махал руками, но незнакомец уже стоял на тротуаре, прижимая к себе перепуганного пса.

Я подбежала, дрожащими руками обняла Бима, а потом подняла глаза на спасителя.

«Всё нормально?» — спросил он хрипло, вытирая пот со лба.

«Кажется, да… Спасибо, вы…» — я запнулась, не зная, что сказать.

Он был худой, в рваных штанах, но в глазах — усталая решимость.

«Да ладно, пустяки, — махнул он рукой. — Рефлекс сработал».

«Но вы спасли ему жизнь! Как вас звать?»

«Сергей. А мне ничего не надо, просто смотрите за псом».

Он развернулся уходить, но я его остановила:

«Погодите! Хотя бы поужинайте со мной, отблагодарить хоть как-то».

Сергей замедлился, покрутил головой:

«Я не милостыню прошу».

«Это не милостыня, — настаивала я. — Просто ужин».

Он вздохнул, потер ладонью бороду:

«Ладно, только без разговоров».

Мы засели в забегаловке у метро. Сергей заказал борщ и хлеб, ел медленно, будто давно не видел горячей еды. Руки в царапинах, пальцы в мозолях — будто всю жизнь махал кувалдой.

«Вы где работали?» — не выдержала я.

Он отложил ложку, разгладил бумажную салфетку:

«Раньше был дальнобойщиком. Потом жена умерла — рак. Лечение съело все сбережения, квартиру пришлось продать. С работы выперли — выпивал. Сын теперь в другом городе, не общаемся…»

Говорил ровно, но в глазах стояло что-то тяжёлое.

Я молчала. Что тут скажешь?

«Простите, не надо было спрашивать».

Он фыркнул:

«Да ладно. Всё равно от людей прячусь, как прокажённый. А тут хоть один нормальный разговор».

Я достала бумажку, написала номер:

«Если что — звоните. Есть знакомые, может, работу подыщем».

Сергей взял записку, сжал в кулаке, потом сунул в карман:

«Спасибо. Только не обнадёживайте — я уже не верю в чудеса».

«А зря, — улыбнулась я. — Вот сегодня вы же спасли Бима. Значит, добро ещё шевелится».

Он хмыкнул, но в углу рта дрогнуло что-то вроде улыбки.

Когда мы вышли, он побрёл к метро, сутулясь. А я поняла — иногда ангелы прикидываются бомжами. Просто чтобы проверить, заметим ли мы их.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

МОЙ СИН ПОМОГ СЛІПОМУ ДІДУ ЗАПЛАТИТИ ЗА ПРОДУКТИ — СЬОГОДНІ НАШУ ХАТУ ЗАВІТАЛА КОЛОНА ЧОРНИХ АВТО

Завжди було лише нас двоє — я й мій син. Його батько пішов, коли хлопчикові було лише три роки. Без...

З життя1 годину ago

Дитячі образи

Давні образи Оксана розклала кашу по тарілках і варенням намалювала смішну мордочку в тарілці сина. — Чоловіки! До столу! —...

З життя1 годину ago

Коли чоловік у від’їзді, а свекруха раптово завітала в гості

Коли чоловік поїхав, а свекруха нагрянула без попередження Я ненавиджу пізні дзвінки. Хороші люди в такий час не турбують, якщо,...

З життя2 години ago

НЕ МІГ ЗАПЛАТИТИ ЗА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ДОНЬКИ — І РАПТОМ НЕЧОЖЕ ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ

Коли я сиділа навпроти своєї доньки в затишному ресторанчику у місті, дивлячись, як її очі світяться від свічки, що палала...

З життя2 години ago

Хірурги здалися — але любов літньої медсестри подарувала їй новий шанс

В невеликій лікарняній палаті панувала напівтемрява. Приглушене світло від настільної лампи ледви освітлювало обличчя дівчинки. Вона щойно відсвяткувала п’ятнадцятий рік,...

З життя3 години ago

Коли чоловік поїхав, а свекруха несподівано завітала в гості

Щоденник Ненавиджу пізні дзвінки. Нормальні люди в цей час не турбують, якщо не трапилося щось надзвичайне. Тому кожного разу, коли...

З життя3 години ago

Ти істота, мамо! Такі як ти не заслуговують на дітей

**Щоденниковий запис** «Ти чудовисько, мамо! Таким, як ти, не можна мати дітей…» Після школи Олеся виїхала із маленького провінційного містечка...

З життя4 години ago

«Ти впорядку? Відчини, будь ласка!» – Поліна сильно забила кулаками в двері ванної.

**Щоденник** — З тобою все гаразд? Марічко, відчини. — Олена сильніше застукала у двері ванної. Прокинувшись, вона зосередилася. Поруч сопів...