Connect with us

З життя

Тайна второй семьи: неожиданная драма

Published

on

10 мая 1998 года

Сегодня вспомнил историю, которая перевернула нашу жизнь. Таня до сих пор называет это «чудом», а я – «испытанием, которое нас сплотило».

Звонил телефон. Женский голос, ледяной:
«Знаете, что ваш муж растит сына в другом городе? Мальчика зовут Витька». Трубку бросили.

Мы с Таней жили тогда в Выборге. Две дочки – Катюша и Алёнка – души в нём не чаяли. Я, грешным делом, ревновал: целовал их перед сном, водил в цирк чаще, чем я. Последние месяцы замечал – замыкается, злится по пустякам. Спит плохо.

«Работа, Серёжа, – отмахивался он. – Завал на стройке».

Но телефонный звонок всё расколол.

Когда Таня выпалила: «Кто такой Витька?» – я увидел, как у него руки затряслись. Словно прорвало: три года назад, роман с бухгалтершей, беременность. Девка отказалась делать аборт – хотела денег. А когда родила – запила. Мальчишку бросила на мать-пенсионерку.

«Не мог оставить сына в таком аду», – шептал он, а у самого зубы стучали.

Таня простила его в ту же ночь. Я бы, наверное, не смог.

А через месяц – случай в «Весне», нашем кафе. Вижу: сидит мой зять с парнишкой, тот мороженое уплетает. И вдруг наша знакомая из опеки шепчет: «У него и мать, и отец есть, а живёт как беспризорник».

Таня подошла к их столику. Витька, грязный, в рваных кедах, вдруг кинулся к ней: «Тётя! Вы заберёте меня?»

Сейчас этому «Витьке» – 25. Виктор Степанович, хирург. Вчера принёс диплом с отличием. Бабка его, кстати, перед смертью призналась: дочь с детства ненавидела мужчин. Родила назло, а ребёнка – в помойку.

Смотрю на фото: я с Таней, три наших выпускника, пять внуков. Главное – не кровь. Главное – не отворачиться, когда чужой ребёнок тянет к тебе руки.

Отец Николай говорит, что мы искупили грех его матери. А я думаю: просто спасли себя. Без этого мальчишки наша семья была бы… неполной. Как пирог без начинки.

P.S. Катюша назвала сына Витей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + 11 =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Я піду до тата, бо ти погана.

Ти погана. Я піду до тата Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними —...

З життя40 хвилин ago

На струнах літа: відлуння річки

Одного літнього дня на річці… Родина у Віри була дружня. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї з’явилася сестричка...

З життя1 годину ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя2 години ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя3 години ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя3 години ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя4 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя4 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...