Connect with us

З життя

Тайна второй семьи: неожиданная драма

Published

on

10 мая 1998 года

Сегодня вспомнил историю, которая перевернула нашу жизнь. Таня до сих пор называет это «чудом», а я – «испытанием, которое нас сплотило».

Звонил телефон. Женский голос, ледяной:
«Знаете, что ваш муж растит сына в другом городе? Мальчика зовут Витька». Трубку бросили.

Мы с Таней жили тогда в Выборге. Две дочки – Катюша и Алёнка – души в нём не чаяли. Я, грешным делом, ревновал: целовал их перед сном, водил в цирк чаще, чем я. Последние месяцы замечал – замыкается, злится по пустякам. Спит плохо.

«Работа, Серёжа, – отмахивался он. – Завал на стройке».

Но телефонный звонок всё расколол.

Когда Таня выпалила: «Кто такой Витька?» – я увидел, как у него руки затряслись. Словно прорвало: три года назад, роман с бухгалтершей, беременность. Девка отказалась делать аборт – хотела денег. А когда родила – запила. Мальчишку бросила на мать-пенсионерку.

«Не мог оставить сына в таком аду», – шептал он, а у самого зубы стучали.

Таня простила его в ту же ночь. Я бы, наверное, не смог.

А через месяц – случай в «Весне», нашем кафе. Вижу: сидит мой зять с парнишкой, тот мороженое уплетает. И вдруг наша знакомая из опеки шепчет: «У него и мать, и отец есть, а живёт как беспризорник».

Таня подошла к их столику. Витька, грязный, в рваных кедах, вдруг кинулся к ней: «Тётя! Вы заберёте меня?»

Сейчас этому «Витьке» – 25. Виктор Степанович, хирург. Вчера принёс диплом с отличием. Бабка его, кстати, перед смертью призналась: дочь с детства ненавидела мужчин. Родила назло, а ребёнка – в помойку.

Смотрю на фото: я с Таней, три наших выпускника, пять внуков. Главное – не кровь. Главное – не отворачиться, когда чужой ребёнок тянет к тебе руки.

Отец Николай говорит, что мы искупили грех его матери. А я думаю: просто спасли себя. Без этого мальчишки наша семья была бы… неполной. Как пирог без начинки.

P.S. Катюша назвала сына Витей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + 19 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Як щирість обернулася втратою: як пенсіонерка стала жертвою квартирних шахраїв

Буває таке, що навіть досвідчена людина не може зрозуміти. Чому одні з віком стають мудрішими, а інші — нахабнішими? Чому...

З життя50 хвилин ago

Свекруха поселилася з нами: Я не витримала і переїхала до батьків.

Мене звати Соломія. П’ять років тому ми з чоловіком, Олегом, придбали квартиру у містечку під Львовом, мріючи про щасливе сімейне...

З життя1 годину ago

Сюрприз за дверима: свекруха у порозі зі зламаним серцем

Постукали у двері. Я відчинила — на порозі стояла заплакана свекруха: виявилося, коханка обібрала їх до нитки Пʼятнадцять років тому...

З життя1 годину ago

Продала дім заради дітей — і залишилася ні з чим: історія втраченої надії

Завжди вірила, що родина — це опора. Що діти будуть поруч, коли постарієш. Що рідний дім можна обміняти на тепло...

З життя1 годину ago

Свекруха вирішує “рятувати” сина від застуди, забувши про мене.

Інколи здається, що найважче в житті жінки — це не вагітність, не побут, навіть не хвороби близьких. Найстрашніше — боротьба...

З життя2 години ago

Від підкинутої дитини до господині: зустріч через 25 років з несподіваним поворотом

«Який же дитина без коренів? Ніхто. Лише тінь, що випадково знайшла собі оболонку.» — Ти завжди відчувала себе тінню? —...

З життя2 години ago

Сюрприз за дверима: плачуча свекруха розповідає про втрату через підступну зрадницю

Постукали у двері. Я відчинила — на порозі стояла заплакана свекруха: виявилося, що коханка обібрала їх до нитки П’ятнадцять років...

З життя2 години ago

Гості на порозі, а двері зачинені: Як проста зустріч із рідними стала скандалом

Мене звати Марія, і я живу у Львові разом із чоловіком Тарасом. Наша історія почалася дванадцять років тому, коли я...