Connect with us

З життя

Тайны незнакомой улицы

Published

on

**Дневник.**

Опять небо злится. Уже который день грохочет, будто кто-то с неба швыряет тяжёлые камни. Мы с мамой проснулись в один миг. Она закутала меня в одеяло, прижала к груди и быстро повела в ванную.

Когда начинается этот страшный гул, мы всегда прячемся тут — в самой тесной комнате, где стоят тазы с водой и висят полотенца. Сели на холодный кафель. Мама тихо шептала молитву. Я смотрел на её губы — они дрожали, но слова лились без остановки: чтобы я, её Ванюшка, был жив и здоров, чтобы на землю снова пришёл покой… чтобы кончилась война.

Я до конца не понимаю, что такое война. Но знаю: папа там, где она идёт. А ещё ребята во дворе говорили, что именно из-за неё небо стало таким сердитым. Правда, я их давно не видел — мама не пускает меня гулять. Сама выходит раз в день — в магазин за хлебом.

Я сидел, слушал её шёпот. Стало тоскливо… и одиноко. Вспомнил про Мишку — моего плюшевого защитника. Он всегда спасал, когда становилось страшно.

— Мам, принеси Мишку, пожалуйста, — попросил я.

Она обняла меня крепче.

— Сейчас?

— Да, он мне нужен.

Мама никогда мне не отказывала. Даже если просил два мороженых сразу. Она кивнула, улыбнулась:

— Только не выходи, ладно?

Я пообещал. И стал ждать.

Прошло несколько минут. Вдруг земля затряслась. Грохот был такой, что стены задрожали. От плитки на полу посыпались осколки. Мне стало страшно. Но мама велела сидеть, и я не шевелился. Начал считать до ста. Хотел до двухсот, но забыл, какая цифра после ста. Мама говорила, что в школе научусь. Жду не дождусь.

Снова стал считать, но мама не возвращалась. Позвал её. Сначала шёпотом, потом громче. Тишина. Тогда я, дрожа, выполз в коридор.

Воздух был густой от пыли. Всё перевернулось. Подошёл к гостиной — там лежала стена. Потолок рухнул. Где-то под обломками был Мишка… и, может быть, мама.

Хотел закричать, но вспомнил: когда небо злится, кричать нельзя.

Решил, что мама выбежала на улицу. Наверное, ждёт меня там. Надо найти.

Её тапочки остались в прихожей — значит, босая ушла. Я натянул куртку и вышел.

На улице было темно и холодно. Огляделся — и не узнал двор. Один дом рассыпался, у другого не было стены. Магазин, где брали хлеб, почернел, будто умер.

«Может, ночью всё так выглядит? — подумал я. — Или это война постаралась…»

Если она такая злая — почему её не наказывают? Почему взрослые молчат? Почему не поставят в угол?

Будь она рядом — я бы пнул её изо всех сил. Крикнул: «Убирайся! Ты не нужна!» И она бы испугалась. Потому что я сильный.

Пошёл к скверу, где раньше кормили голубей. Сегодня их не было. Поднял голову — и увидел: с неба падает звёздочка. Настоящая. Ярче остальных. Будто летела прямо ко мне.

Я знал: когда звёзды падают — надо загадать желание.

Встал на колени, как мама во время молитвы. Закрыл глаза.

— Пусть мама найдётся. И Мишка тоже. И чтобы война ушла навсегда.

Больше ничего не просил.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 18 =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя30 хвилин ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...

З життя1 годину ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя2 години ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...

З життя3 години ago

В’язана вузлами навколо дерева: овчарка не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце палило Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруку, випарюючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя3 години ago

Таємниця відносин: як зберегти любов

Найголовніше не розлучитися Нарешті у Тараса та Соломії зявилася своя оселя. Купили, здійснили давню мрію вже й доньці майже пять,...

З життя4 години ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною — але навіть уявити не могла, що станеться далі!

Микола нарешті заснув лише о третій. Я сиділа на краю ліжка, застигла в незручній позі рука заніміла, плече гуділо, але...

З життя5 години ago

Яка купила матері будинок, перевезла її з речами, а там — свекруха вже розмістилась і замки поміняла!

**Щоденник Олега**Сьогодні остаточно оформили документи на будинок для мами. Сонячне вересневе світло освітлювало нові печатки на папері. Ольга Іванівна тепер...