Connect with us

З життя

Там, де б’ється серце

Published

on

Жив він самотньо.

Хата його стояла осторонь від села, за горбом, де колись ішла вулиця з кумедною назвою – Верестянка. Сім хат, вишикуваних півколом на узгір’ї, ніби сонливі вартові.

Коли розпочався той самий селянський відплив — коли люди потягнули до міст, кидаючи землю, забуваючи коріння — вулиця спорожніла. Хати розвалили, розібрали на дрова, згнили… Лишилася одна.

Одна. Як вирваний зуб у столітньої баби.

Там і жив останні сім років Дмитро Гнатович.

Хоча… якщо бути точним — не зовсім сам. Поруч із ним був Цвіркун. Пес, чорний з білими плямами, на коротких лапах, із куцим хвостом, трикутними вухами й очима, як вугілля. Він усе розумів, але не говорив. Справжній товариш. Справжня людина. Тільки в шкурі пса.

У місті в Дмитра була родина. Дружина — чужа, холодна. Слів на місяць ледь вистачало. Доросла донька, що колись трималася за батька — без нього й кроку не ступала, а тепер — зникла з його життя, наче під землю пішла. Народився онук, але він довідався про це не від доньки, а від випадкової сусідки.

Коли серце схопило — серйозно — лікар лише рукою махнув:

— Вам би тиші, природи. Є таке місце? Хочете — санаторій пораджу.

Дмитро подумав про батьківську хату. Відповідь була простою:

— Є таке місце. Там — усе моє.

Дружині сказав — формально. Та лише пальцем до скроні доторкнула: мовляв, зовсім з’їхав.

Він не сперечався. Поїхав сам.

Косив бур’ян. Дах перекрив. Ганок зробив наново. Піч складав — покликав старого знайомого, з яким у дитинстві кропиву рубали, немов розбійників. Хата оживала. Хата дихала.

Навіть чулося, як десь у кутку квокче мати, а батько важко, але схвально кряхтить.

Побілив піч, пофарбував ганок у вишневий. Поставив різьблені перила. Краса.

Пережив зиму. Душу відігрів. Ні дружина, ні донька — ні дзвінка, ні листа. Лише навесні хтось підкинув Цвіркуна. Відтоді — удвох.

Влітку — простір. Вранці — у ліс. Дмитро з кошиком, Цвіркун — поруч. Говорять без слів, мовчки. Дмитро, як баба вчила, з лісом вітався: уклін, дозволу просив. Так і вчили: слова на вітер не кидай, інакше сумління не наздоженеш.

Мовчазним був Дмитро. Тому, мабуть, і не склалося в родині — занадто тихим був, занадто чесним.

І все б так і йшло. Але одного разу до села прийшли… інші.

Приїхали. На дорогих авто, з паперами, з проєктами. Ділянка його — найгарніша. Видова.

Хата заважала. Єдина хата.

— Дмитре Гнатовичу, ну зрозумійте. Ми вам і квартиру дамо, і компенсацію. У місті, все цивілізовано. — Усміхнений, з олійним голосом, ляскає по плечу.

Дмитро зніс його руку. Подивився уважно:

— Це хата моїх предків. Тут я народився. Тут і вмру. Це — моє місце сили.

— Ну… як хочете, — усмішка зникла з обличчя — тоді через суд.

Суд. Папери. Вирок. Хату — під знесення.

Дмитро мовчав. Але очі… стали іншими. Не злими. Не зламаними. Ніби з іншого часу. Де трава по пояс, борщ вариться в горщі, і батько дрова колє…

Одного ранку біля хати загув трактор. За кермом — хлопець із села. Молодий.

Дмитро вийшов. Без злості. Без слів. Сів на лавку. Цвіркуна не було видно.

— Дядьку Дмитре, пробачте… наказ… — хлопчина тремтів усім тілом.

Дмитро подивився на нього.

— Роби, сину. Робота в тебе така. Тільки знай: під ганком мій пес, Цвіркун, той, що тебе з ополонки витягнув, пам’ятаєш? П’ять років тому. Спочатку його — потім і мене. Я ж у хату піду.

Хлопець бліднів щоХлопець бліднів що секунди, потім заглушив двигун і пішов геть, залишивши хату в спокої.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три − 3 =

Також цікаво:

З життя52 хвилини ago

— There’s No Need for You to Sit at the Table. You Should Be Serving Us! — My Mother-in-Law Declared…

And youve no reason to be sitting at the table. You should be serving us! my mother-in-law declared. I stood...

З життя52 хвилини ago

Jealousy Ruined My Life: The Moment I Saw My Wife Step Out of Another Man’s Car, I Lost Control and …

Jealousy Ruined Me: The Moment I Saw My Wife Step Out of Another Mans Car, I Lost Control and Destroyed...

З життя2 години ago

One Day, My Daughter’s Husband Decided They No Longer Needed My Help and Asked Me to Leave Their Home

My daughter married an Englishman. I lived with them for two years, looking after my grandson and keeping the house...

З життя2 години ago

Last month was my son’s birthday. I told him I would be coming as a guest.

So, you know, I raised three boys. Anyone whos ever lived under the same roof with four blokes will absolutely...

З життя2 години ago

A Silent Stare from Merlin the Magical Cat: How Anna Found Friendship, Adventure, and a Lottery Tick…

The cat watched her in silence. Sighing and gathering a bit of courage, Alice reached out for him, hoping the...

З життя2 години ago

The Safe Word When Sarah stood at the supermarket check-out clutching a bag of yoghurt and a loaf o…

Code Word Samantha was clutching a bag of yoghurt and a loaf of bread at the Sainsbury’s till, when the...

З життя3 години ago

At the Divorce Hearing, My Wife Said, “Take It All!” — But a Year Later, Her Husband Regretted Trust…

At the divorce hearing, Janes voice was steady as she stared at the paperwork. Oddly, she felt no anger. So...

З життя3 години ago

I Was 36 When I Was Offered a Big Promotion After Almost Eight Years with My Company – Moving from a…

I was 36 when my company dangled a promotion in front of me after nearly eight years of loyal tea-making...