Connect with us

З життя

Тени заботы: Драма одной семьи

Published

on

Тени заботы: Драма Светланы и её семьи

Светлана лежала в палате скромной больницы в Екатеринбурге, лицо её было бледным, но в глазах светилось облегчение. В дверях появилась её подруга Людмила с пакетом, туго набитым мандаринами.

— Ну ты даёшь, Светка! — воскликнула Людмила, плюхнувшись на стул рядом. — Как можно было тянуть до последнего? Представляешь, если бы не успели?

Светлана слабо улыбнулась, её голос звучал еле слышно.

— Прости, Люся. Всё случилось так неожиданно, я даже не думала, что это серьёзно. Казалось, само пройдёт. Слава богу, теперь всё позади. Как там бабушка? Справился ли Дмитрий? Она ведь последнее время — настоящая вредина.

— Да всё нормально, не переживай, — успокоила её Людмила. — Бабуля в порядке: накормлена, напоена, ворчит, но это же её обычное состояние.

— Спасибо, Люсь, что не бросила нас! — Светлана сжала руку подруги. — Я тебе так обязана!

— Обязана, говоришь? — Людмила засмеялась, но в глазах её мелькнуло что-то тёплое. — Да за что спасибо-то? Я, понимаешь, несусь к вам с кастрюлей борща, думаю, бедная бабушка там сидит голодная. А у вас там… ну просто цирк!

— Что за цирк? — Светлана насторожилась.

— Да представляешь, как все перепугались? — Людмила размахивала руками. — Ну как можно было так затягивать, Света? Довела себя до больничной койки, а могло бы и хуже быть!

Светлана, всё ещё слабая после операции, лежала под тонким одеялом и еле слышно вздыхала.

— Прости, Люсь, я сама не ожидала. Боль началась внезапно, думала — пройдёт. Чуть не распрощалась с жизнью, честно. Но теперь всё позади, скоро выпишут. Дома бабуля, мне тут лежать некогда. Дмитрий один с ней, а она сейчас — просто испытание.

— Да брось переживать! — Людмила махнула рукой. — Всё под контролем. Бабуля жива-здорова: покормлена, прибрана, ворчит, но это же её конёк.

— Люсь, ты золотой человек! — Светлана посмотрела на подругу с благодарностью. — Не знаю, как бы мы без тебя справились.

— Да ладно тебе! — Людмила засмеялась, но глаза её хитренько блеснули. — Это не мне спасибо, а твоему Диме. Ну и муж у тебя! Я всегда знала, что он молодец, но тут просто офигела. Прибегаю я к вам, с кастрюлей, думаю — сейчас бабулю спасать буду. А у вас… ну просто спектакль!

— Какой спектакль? — Светлана нахмурилась.

— Да вот какой! — Людмила завелась. — Захожу, а у вас дома пахнет пирогами на всю лестничную дор— А на кухне стоит Димка в переднике, бабушку уже накормил, переодел и чай с вареньем ей налил — я просто обалдела!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − одинадцять =

Також цікаво:

З життя39 хвилин ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя45 хвилин ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя2 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя2 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя3 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя3 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя4 години ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя4 години ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...