Connect with us

З життя

Терміновий дзвінок доньки: тривожні слова, що зупинили час

Published

on

Все, що вона промовила, це: “Тату, з мамою швидко прийдіть до мене, будь ласка.” І поклала слухавку. У нас із дружиною всередині все завмерло від таких слів доньки.

Забрав свою донечку зі школи. По дорозі додому вона розповідала, яка вона слухняна учениця: виконала всі домашні завдання в подовженій групі. Я одразу зрозумів, що вона не просто так розповідає про свої досягнення. Як я й думав, донька зупинилася, повернулась до мене й сказала: “Тату, я ж була гарною дівчинкою сьогодні. Чи можу я піти з Уляною кататися на роликах?” Я подивився в її оченята і не зміг відмовити. Адже дитинство — найкращий час у житті, тож нехай насолоджується ним, як може.

Поки моя донечка каталася на роликах зі своєю подружкою, ми з дружиною готували вечерю та ділилися новинами дня. Ми так скучили один за одним, що не помітили, як пролетіло дві години. Ми б ще довго сиділи за столом, вдаючи, що готуємо вечерю, якби не задзвонила донька. Все, що вона промовила, це: “Тату, з мамою швидко прийдіть, будь ласка.” І поклала слухавку. Ми з дружиною все кинувши, поспішили на подвір’я нашого будинку.

Вибігши, побачили біля доньки та її подруги двох великих чоловіків. На думці було тільки те, що з ними розмовляти не буду, а перейду до дій. Дружина йшла поруч, тремтячи від страху та переживань за дітей. Вона не розуміла, що вони хочуть від дівчаток.

Підійшовши до них, ми почули, як чоловіки дякують доньці за її вихованість та доброчесність. А коли наблизилися, ті почали хвалити нас, які ми гарні батьки, виховавши таку чудову донечку. Бо вона, така молода, вже допомагає людям, зберігаючи їх від неприємностей. Ми з дружиною стояли нервові й не розуміли, що відбувається. Ми йшли сюди, щоб викликати поліцію та розібратись із покидьками. А познайомились із добрими чоловіками, які нас дякували за виховання доньки.

Виявилось, коли дівчатка грали, вони побачили, що з чоловіка, який виходив з авто, випав гаманець. Чоловік цього не помітив і пішов своїм шляхом. Донечка підкаталася на роликах, взяла гаманець і швидко наздогнала його, віддавши знахідку. Чоловік був дуже вдячний, бо саме того дня отримав заробітну плату, і гаманець був повний грошей. Він почав дякувати доньці та давати сто гривень за допомогу. Але вона злякалась і покликала батьків, бо ми вчили її ніколи не брати нічого від незнайомих людей.

Зрештою, чоловік все одно дав нам ті сто гривень на знак вдячності. Ми з дружиною вирішили передати їх доньці, щоб вона витратила на розваги чи смаколики. Повернулися додому всі разом, повні гордості за виховання такої дитини. Я безмежно радів і пишався нами.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 12 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

The Granddaughter of the Granny

Theres a mum and theres a daughter and in my case the daughter turned out to be my mates little...

З життя50 хвилин ago

When the Door Closed Behind Svetlana Arkadyeva, Only Three Remained in the Office – Sophia, Her Young Daughter, and the Tall Man in the Expensive Suit.

Dear Diary, When the heavy oak door finally shut behind Mrs. Margaret Whitfield, the interview room felt suddenly intimatejust three...

З життя2 години ago

Peter then said it calmly, almost tenderly:

Peter said calmly, almost kindly: Why should you work, love? I earn enough. You look after the house, us, the...

З життя2 години ago

The Legacy of Donka: A Tale of Heritage and Heart

What a granddaughter you have, William D., darkeyed and whitetoothed. In whom does such a child appear? Not yours, perhaps?...

З життя3 години ago

Ricardo Salazar Stood Still for What Felt Like an Eternity.

Richard Salter stands motionless for a long moment. The world he has convinced himself he can purchasepeople, conscience, a futurecrumbles...

З життя3 години ago

The Fiery-haired Enigma

Emma Barker was a blonde, and her husband James was a darkhaired, charismatic man. They adored each other, and two...

З життя4 години ago

Kostik Sat in His Wheelchair, Gazing Through the Dusty Windows at the Street Outside

Connor Cavendish sat in his wheelchair, staring through a dustcovered pane at the street outside. Bad luck, really: the window...

З життя4 години ago

When I scrawled “Resignation – Maria Ilieva” on the blank page, it wasn’t out of weakness. I did it because I already had a plan in mind.

When I scribbled Resignation Mary Ellis on the pristine white sheet, it wasnt a moment of weakness. It was the...