З життя
Тесть і теща живуть у трикімнатній квартирі, а наша дочка з чоловіком і дітьми тісняться в однокімнатній.
Свати живуть у трикімнатній квартирі, а наша дочка з зятем та дітьми тулиться в однокімнатній квартирці. Я кажу зятю, щоб попросив своїх батьків допомогти з купівлею більшого житла або сам знайшов додаткову роботу. Проте дочка заборонила мені втручатися в цю справу.
Коли наша дочка вийшла заміж, ми не змогли знайти спільної мови з зятем і сватами. Ми намагаємося допомагати дітям, але здається, що сватів це не хвилює. Ми вже 8 років одна сім’я. Ми підтримуємо їх, але ніхто цього не цінує.
Коли виникла проблема з житлом, батьки зятя вмили руки. Ми змушені були продати своє житло, щоб допомогти молодятам з покупкою їхньої квартири. Ми цього не хотіли робити, адже у нас була велика й затишна квартира. Я досі шкодую про це, але радію, що діти мають свій куток. Ми внесли гроші на купівлю квартири, меблі, ремонт, а тепер ще й доглядаємо за онуками.
Від батьків зятя вони не отримують жодної допомоги. Я намагаюся допомагати з дітьми. Дочка зараз на декретній відпустці та доглядає молодшого, а старший син пішов у перший клас. Вранці відводжу його до школи, а по обіді забираю до себе. Допомагаю, бо не уявляю, як дочка могла б щодня тягти маленьке дитя до школи і назад. Щодня ми з чоловіком їздимо до дочки й підтримуємо її, як тільки можемо.
Батьки зятя роблять вигляд, що це їх не стосується. Я дивуюся, як вони можуть бути такими байдужими до родини свого сина. Але так було з самого початку. На весілля вони не поклали жодної копійки. Перед весіллям я зателефонувала їм, щоб домовитися про зустріч і обговорити підготовку. У відповідь почула, що діти все одно скоро розлучаться, тому вони не будуть ні в чому допомагати. Я зовсім не розуміла такої поведінки.
В результаті, ми самі допомогли в організації весілля, купили квартиру, а свати прийшли на весілля як чужі люди і подарували дітям 200 гривень в конверті.
Незважаючи на поведінку своїх батьків, зять вимагає від нас допомоги. Ми купили їм однокімнатну квартиру, бо тоді у них не було дітей. Тепер він скаржиться, що їм тісно жити вчотирьох в однокімнатній квартирі. Я вважаю, що зять тепер має сам подбати про свою родину. Я нагадую йому, що якщо він не може дозволити собі купити більшу квартиру, нехай допоможуть його батьки. Вони живуть у трикімнатній квартирі, яка втричі більша за квартиру дочки. Він же наполягає, що не буде просити батьків про допомогу, бо ті й так не мають можливості фінансово їх підтримати. Я пропонувала сама з ними поговорити, але зять заборонив мені втручатися. Я не хочу втручатися. Хочу лише поговорити зі сватами і пояснити їм, що діти потребують їхньої допомоги.
Я здивована його реакцією. Йому не соромно брати гроші від нас, чужих людей, а соромно попросити про допомогу своїх рідних батьків. Він уже вісім років живе на наші гроші. Інші люди якось заробляють на житло: ходять на додаткову роботу, їдуть за кордон, беруть кредити. Дочка каже, що я не повинна втручатися або очікувати допомоги від сватів.
Мене це болить, бо свати живуть для власного задоволення, їздять до санаторіїв, на відпочинок. А зять без сорому постійно просить у нас допомоги. Ми любимо нашу дочку і завжди прагнемо їй допомогти, але не можемо постійно фінансувати всі їхні витрати.
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...