Connect with us

З життя

Цена обмана слишком высока

Published

on

Катя оттирала ванну, когда в квартиру ворвался Максим — его лицо перекошено от бешенства и страха.

— Что ты натворила?! — рявкнул он, хлопнув дверью.

Катя выпрямилась и шагнула в прихожую.

— В чём дело?! — уставилась на него, не понимая.

— Зачем ты к ней полезла?! — прошипел Максим в упор.

— К кому? — глаза Кати округлились.

— К Ларисе! Я же просил не совать нос!

— Макс, объясни толком, что случилось?

— Ты ей рассказала?! Про нас?! — он тяжело дышал, вытирая ладонью лоб.

— Да, рассказала. И знаешь что? Она всё поняла. Сказала, что не станет мешать нашему счастью. Я уже платье присмотрела — посмотри, какое!

— Платье? Свадьба?! — Максим фыркнул с истерикой в голосе. — Катя, ты вообще адекватна?

— Я думала, ты обрадуешься, — искренне сказала она. — Ты же сам твердил, что она не переживёт, если ты уйдёшь. А она сильная. Сама тебя отпустила.

Максим рухнул в кресло, затем резко поднялся и взглянул на неё, будто впервые.

— Ты не понимаешь… — бросил он, хватая сумку, и выбежал, оставив дверь распахнутой.

Уйти от Ларисы он не мог. Ни сейчас, ни потом. Ведь именно она вытащила его со дна, когда в кармане болтались жалкие пятьсот рублей. Дала ему всё: работу, крышу над головой, машину, положение. То, о чём он мог только мечтать, пока ютился с приятелем в общаге.

Когда-то он был простым менеджером, сводил концы с концами, экономил на обедах, чтобы раз в месяц заглянуть в кафе. Девушки обращали на него внимание, но всё как-то мимо — либо сами снимали углы, либо мотались из Подмосковья на электричках. А ему хотелось большего — красивой жизни, денег, вкуса успеха.

Так он оказался в фитнес-клубе — по акционному абонементу. И там заметил Ларису. Подтянутая, ухоженная, уверенная. Старше лет на десять, но с таким обаянием, что устоять было невозможно. И главное — с деньгами. У неё был свой бизнес.

Он сделал всё, чтобы «случайно» попадаться ей на глаза. И однажды Лариса сама предложила ему работу — с зарплатой вдвое выше. Потом — квартиру. Потом — машину. Потом — он просыпался в её постели, ездил на её «Ауди», работал в её компании. За него всё решили. Оставалось лишь кивать.

Но привычка к роскоши разъела его. Он решил, что заслуживает большего. Так в его жизни появилась Катя — молодая, задорная, беззаботная. Они встречались тайком. Она знала про Ларису и требовала, чтобы он ушёл. Он тянул время.

А потом Катя объявила, что беременна — и он просто испарился. Не брал трубку. Тогда она сама пришла к Ларисе.

Но Лариса не рыдала. Не устраивала истерик. Спокойно выслушала, кивнула и сказала:

— Если у вас будет ребёнок, он должен быть с вами. Я не стану мешать. Ни на минуту.

Когда Максим вернулся домой, у двери ждали чемоданы. Лариса протянула ключи и пожелала счастья. Он лепетал, что Катя всё выдумала, что это ловушка. Но его не слушали. Он ушёл — без работы, без машины, без крыши над головой.

Комнату в общаге нашёл к ночи. Через пару недель устроился в мебельный — громкое название «менеджер торгового зала» на деле означало объяснять покупателям, почему один диван мягче другого. Катю он забанил, оставив в последнем сообщении: «Разбирайся сама».

Виноватым он себя не чувствовал. Виноваты были все — женщины, судьба, кто угодно. Только не он.

Катя же вскоре узнала, что тест врал — беременности не было. Но обида осталась.

— Я верила ему, — всхлипывала она подруге. — А он просто использовал меня.

— Кать, ну ты взрослая же, — вздохнула подруга. — И веришь в сказки про «мальчика, который держал на плечах всю фирму»? Не будь Буратино в юбке.

— Но я поверила…

— Вот и зря.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + десять =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя1 годину ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...