Connect with us

З життя

Ціна брехні: як жінка намагалася зберегти родину

Published

on

Вартість брехні: як одна жінка вирішила зберегти родину —

Я взялася за цей розповідь після того, як в інтернеті все частіше стала натрапляти на зізнання жінок, які заради збереження сім’ї свідомо йшли на обман. Історії, де дружина не могла завагітніти від чоловіка, але народжувала дитину від іншого, інколи з його відома, частіше — потай. Чоловік вважав, що це його рідний син чи донька. А вона — мовчала заради “любові” і “щастя”.

Я читаю — і все в мені стискається від болю та обурення. Так, життя складне. Буває, що доля забирає у нас найголовніше — можливість дати життя. Але брехня… особливо така, основоположна… Вона знищує не лише родину, а й душі всіх її учасників.

Я знаю, про що кажу. Дев’ять довгих років я боролася з безпліддям. Дев’ять років — уколів, обстежень, сліз, надій, розчарувань. Ми з чоловіком прагнули дитини більше всього на світі. Я бачила, як кожен невдалий цикл вбиває його зсередини, хоча він намагався триматися заради мене. І кожного разу, коли хтось із близьких радив мені “тихенько” знайти донора — “ну ти ж жінка, у тебе біологічний годинник тікає” — у мене всередині все кипіло. Я дивилася на чоловіка і розуміла: ні. Я не зраджу його. Не буду брехати. Навіть заради найсвятішого — материнства.

Знаєте, одна “подруга” якось сказала: “Ну чому ти мучишся? Завагітній від іншого — і все. Він не дізнається. Головне — щоб кров підходила”. А якщо, — відповідала я, — станеться лихо? Нещастя? Аварія? Хвороба? Переливання крові? А якщо знадобиться трансплантація? І правда відкриється. Що тоді?

Я краще буду бездітною, ніж брехнею. Але Бог дав нам інший шлях. Ми з чоловіком усиновили маленьку дівчинку — Маргариту. І жодного разу я не жалкувала. Це наша донька. Рідна — не за кров’ю, а за любов’ю, за серцем.

І от історія, яка досі бентежить моє свідомість. Наші старі знайомі, здавалося, мали ідеальну сім’ю. У них були близнюки. Він — добрий, турботливий, працьовитий. Вона — красива, чарівна. Люди дивилися на них із заздрістю. Але правда, як це часто буває, довго ховатись не може.

Одного разу чоловіку поставили діагноз — вроджена безплідність. Він був шокований. Провів додаткові дослідження — все підтвердилося. Вихід був два: або діти не від нього, або сталося медичне диво. На жаль, див не сталося.

Він був розбитий. Не влаштовував скандалів, не бив посуду — просто зібрав речі, залишив дім, дітей, все… і поїхав за кордон. Кажуть, зараз працює в Лондоні. Дружину він більше не бачив. А діти? Вони дізналися правду. І не змогли пробачити. Вони пішли жити до бабусі та дідуся — батьків батька. Мати залишилася одна в домі, в якому колись був дитячий сміх.

І найстрашніше — діти більше не захотіли повернутися. Вони виросли та поїхали вчитися в інше місто, не підтримуючи з нею зв’язків. Іноді я чую про неї від спільних знайомих. Вона досі живе одна. Іноді її можна побачити біля магазину — з погаслим поглядом, зігнутою спиною. Мовчить. Навіть з тими, кого раніше вважала подругами.

Я розповідаю це не для злорадства. Я сама жінка. Я знаю, як болить, коли не можеш народити. Коли дивишся на чужих дітей і відчуваєш порожнечу в собі. Але, дорогі мої, брехня — не ліки. Брехня — це отрута, яка повільно, але вірно знищує все, до чого доторкається.

Зараз медицина зайшла далеко. Є штучне запліднення, ЕКО, донорство — відкрите, чесне. Є усиновлення. Є шляхи, де можна бути щасливою і не знищувати долі інших людей.

Я пережила цей біль. Пережила чесно. І тепер, коли моя Маргарита кличе мене “мама”, коли притискається до мене уві сні, я знаю — я все зробила правильно. У мене чиста совість. І поряд — мій чоловік, який ніколи не втратив довіру до мене.

Дорогі жінки, будь ласка, якщо ви стоїте перед таким вибором — не брехайте. Не зраджуйте того, хто вас любить. Краще гірка правда, ніж солодка брехня, яка одного разу все знищить. І найголовніше — не виправдовуйте зраду любов’ю. Справжня любов не породжує обману. Справжня любов — це чесність, навіть якщо вона завдає болю.

Нехай ця історія стане застереженням. Не наступайте на чужі граблі. І якщо доля забрала у вас материнство — вона обов’язково подарує вам щось інше. Головне — зберегти душу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три − 3 =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя50 хвилин ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя54 хвилини ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...

З життя1 годину ago

Чотири роки шлюбу: утримую чоловіка сама

Мені 32 роки, і вже чотири роки я заміжня за людиною, яка перетворилася на тягар. Я, Соломія, живу у Львові...

З життя2 години ago

Я приніс погану новину, але батьки здивували мене ще більше

Я прийшов із важкою новиною, але батьки шокували мене ще більше Борис їхав у старенькому автобусі по закуреній дорозі до...

З життя2 години ago

Я не нянька і не служниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно опинилася в ситуації, що розбила мені серце. Моя донька, Оксана, та...

З життя2 години ago

Втрачена назавжди без шансу на прощення

Темні вулиці Харкова супроводжували Ярослава додому після довгого робочого дня. Він ішов, занурений у думки, але тривога стискала сердце. Вікна...

З життя2 години ago

Весільний подарунок від свекрухи: краще без нього

Соломія та Тарас готувались до весілля. Їхнє свято вже розгорілося на повну, коли ведучий оголосив: час дарувати подарунки. Першими зі...