Тут нічого вашого немає

Вас тут нічого немає

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно, – белькотів Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені байдуже, що буде далі, – відповіла Лєра.

Її вже остаточно дістала ситуація, що склалася, і вона не збиралася терпіти те, що відбувається.

Вся проблема була в тому, що Ігор був дуже спокійною людиною, і його мати цим відкрито користувалася. На відміну від нього, Агнія Юріївна була досить пробивною особою.

Палець у рот не клади, інакше по лікоть відкусить. Про таких, як вона, казали саме так.

Ох, якби Лєра дізналася про це задовго раніше, усе б було набагато простіше.

Кілька років тому

– Скільки ви платите за орендовану квартиру?

– 12 тисяч гривень, – сказав Ігор.

– Та ви з глузду з’їхали! Це ж які гроші! Так ви на свою точно ніколи не накопичите, – сказала Агнія Юріївна.

– А як би нам бути тоді? Не в гуртожитку ж з клопами і п’яницями жити, – відразу скривилася Лєра.

– Звісно ж, ні. У мене є ідея краща.

Тоді свекруха запропонувала їм переїхати в її приватний будинок. Місця у неї було хоч відбавляй. Цілих 4 кімнати. Обирай будь-яку для життя.

– А що, непогана ідея. Мені подобається, – радісно сказала Лєра.

От тільки по Ігорю було видно, що він був далеко не в захваті від пропозиції матері і лише чемно сказав, що вони подумають.

Як тільки сімейна пара повернулася до орендованої квартири, Лєра одразу почала розмову.

– Який сенс думати? Про що тут узагалі можна думати? Ігоре, треба погоджуватися. Мені й самій набридло щомісяця віддавати таку суму. Ми дійсно ніколи на житло так не назбираємо.

Ігор лише похитав головою.

– Лєра, ти просто не знаєш мою маму! Це з вигляду вона така простодушна і добра.

– Та кинь, це все твої дитячі образи. Тому ти перебільшуєш.

Колись у далекому дитинстві.

– Мамо, віддай, це мої гроші, – почав плакати маленький Ігор, якому виповнилося 10 років.

– Тут нічого твого немає, – суворо сказала Агнія Юріївна, попутно змочуючи пальці слиною і перераховуючи гроші.

– Але це мені подарували на День Народження.

– Усе, що є в цьому домі, – належить мені. Запам’ятай це раз і назавжди.

Дійсно все це Ігор добре запам’ятав і не хотів жити з матір’ю, але Лєра ніяк не заспокоювалася.

Зрештою натиснула на нього своїми вмовляннями, і йому довелося погодитися.

На диво, спочатку вони з Агнією Юріївною дійсно добре уживалися. Мама практично не втручалася в їхнє життя.

Правда, з кожним днем її вимоги почали зростати. Особливо, коли минув місяць і вона зрозуміла, що пара вже добре тут влаштувалася.

Агнія Юріївна зажадала, що тепер вони повинні платити не лише за продукти, а й сплачувати частину суми за проживання.

– Вибачте, мої дорогі, але оплату за світло і воду ніхто не скасовував. А пенсія у мене не гумова.

– Ігоре, твоя мама має рацію. Я цілком з нею згодна, – кивнула Лєра і продовжила смакувати смаженою картоплею.

Дружина теж добре влаштувалася. Вона ніколи особливо не любила готувати, а тепер за неї це робила свекруха. От тільки такий “ресторан” почав обходитися їм набагато дорожче.

Так, Агнія Юріївна не соромилася брати за це гроші. І з кожним місяцем сума лише зростала.

– Лєр, тобі не здається, що ми почали витрачати набагато більше грошей, ніж за оренду?

– Чому ти так вирішив? – з подивом дивилася на нього дружина.

– А ти сама порахуй. Оплата за комуналку, за їжу, за приготування їжі, інші витрати. Тут явно більше, ніж 12 тисяч.

– Можливо…

– Я тобі точно кажу. Тим більше, що відкладати ми стали набагато менше, як тільки сюди переїхали.

Було прийнято рішення повернутися до орендованої квартири. Однак і тут Агнія Юріївна вже знала, що казати.

– Та киньте ви. Залишайтеся і живіть скільки хочете. До речі, мені ж ще потрібно тут з ремонтом допомогти. Не з пенсії ж я буду робітників наймати.

Що правда те правда. Молодим людям не дозволяла совість покинути матір. Та й жили вони тут вже достатньо довго. Треба було допомогти.

Зрештою Агнія Юріївна тонко натякнула, що на ремонт у неї грошей не вистачає.

– Ви ж бачили які ціни! За останні пів року лише як зросли!

– Так, так, ми розуміємо. Обов’язково допоможемо, правда, Ігоре?

– Так.

Агнія Юріївна чудово бачила його обличчя.

– Ігорчику, ти чимось незадоволений?

– Все нормально, мамо.

– Добре, а то я ж для нас стараюся. Щоб нам усім комфортно тут жилося.

Нарешті, зробили вони ремонт.

Але не в одній кімнаті, а одразу у чотирьох. Агнія Юріївна наполягла на тому, що краще зробити це зараз. Ніж потім, коли ціни злетять ще більше.

Потім вона прямо сказала, що потрібна нова пральна машина та посудомийка зайвою не буде. Руки ж не залізні.

Звісно ж, усе їй купили.

Тільки був один нюанс. Купівля квартири весь час відкладалася ще на довший термін.

Пройшло 2 роки.

Ігор та Лєра чудово розуміли, що з кожним роком запити Агнії Юріївни лише зростають.

Якби вони жили окремо, то давно би вже накопичили на нове житло. У крайньому випадку, взяли б іпотеку, але все пішло не за планом.

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно, – белькотів Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені байдуже, що буде далі, – відповіла Лєра.

Її вже остаточно дістала ситуація, що склалася, і вона не збиралася терпіти те, що відбувається.

– Гаразд, я тебе зрозумів. Щось придумаю.

І тут Ігорю спала на думку геніальна ідея.

– Мамо, треба поговорити.

– Про що?

– Пам’ятаєш, ти казала, що цілого приватного будинку тобі багато?

– І що?

– Може, ми його продамо і купимо всім нам житло. Маю на увазі квартиру. Окрему тобі і нам.

Тут Агнія Юріївна підскочила зі свого місця і почала кричати на сина:

– Ти що, зовсім з глузду з’їхав? Ні за що!

– Але чому?

– Бо це мій дім і я буду жити тут.

– А ми?

– А що ви? Вас хтось із дому вижене?

Ігор зрозумів, що спочатку у Агнії Юріївни був задуманий цілий план.

– Ні, але ми хочемо жити окремо.

– Ну от купуйте квартиру і живіть. А те, що відкласти не вдалося – це вже ваші проблеми. Працювати треба більше, Ігорю!

“Так, щоб ще більше віддавати тобі”, – подумав Ігор, але промовчав.

– Загалом, хочете, живіть, не хочете – вперед на орендоване. Тільки майте на увазі, що ціни там також зросли.

Лєра вирішила, що пора їй втрутитися, оскільки Ігор зі своєю матір’ю в черговий раз не справлявся.

– Агніє Юріївно, але ми ж вкладали гроші в цей дім і Ігор має рацію.

– Піди і доведи це юридично. Я тут власник і все, що є тут, – лише моє. Кому не подобається – вперед на вихід.

Зрештою Ігор і Лєра зрозуміли, що жити з Агнією Юріївною було не найкращим варіантом. Вони вирішили знову жити на орендованій квартирі та збирати на житло.

Тепер думали накопичити хоча б на перший іпотечний внесок.

А от Агнія Юріївна на життя не скаржилася. Навпаки, запрошувала родичів у гості і пишалася тим, який чудовий ремонт зробила. А ще речі руками не треба прати і посуд мити теж.

– Найголовніше своєчасно прийняти правильне рішення, – сказала вона свою улюблену фразу ще раз і продовжила пити чай зі смаколиками.