Connect with us

З життя

Ты не справляешься с бытом! Как муж тебя терпит?” – упрекала меня мать

Published

on

“Ну и хозяйка из тебя, как твой муж терпит такую неряху?” – вздохнула мать, разглядывая мои полки с чашками.

Когда Татьяна Ивановна затеяла ремонт в своей хрущёвке, она попросилась к нам с Дмитрием на месяц. Клятвенно пообещала не переставлять мебель и не учить меня жизни. Я заколебалась, но согласилась – всё-таки родная кровь.

Мать сроду была жёсткой, как советская дисциплина. В детстве мы с сестрой жили по её уставу: зубные щётки – строго под углом 45 градусов, книги в шкафу – по алфавиту, а каша на завтрак – до последней манной крупинки. Возражать было себе дороже.

После свадьбы я впервые вздохнула свободно. Моя квартира, мои правила – хоть носки на люстре суши. Но с приездом Татьяны Ивановны этот рай закончился.

Первые три дня всё шло тихо. На четвёртый я обнаружила кухню, будто после инвентаризации в военном складе. Кастрюли выстроились по ранжиру, специи – по цвету радуги.

– Мам, это что за переворот? – спросила я, сжимая пакет с батоном.

– Прибралась. У тебя же тут словно после набега татар, – ответила она, протирая уже блестящую полку.

– Но мне так удобно!

– Ты просто не знаешь, как правильно. Надо учить.

Я попыталась объяснить, что мы с Димой сами решаем, где держать соль. В ответ – презрительное фырканье и фраза про “халатность поколения пепси”.

Наутро исчез коврик с совой в прихожей – “старьё, позор для гостей”. Потом она перелопатила документы мужа, заявив, что “в жизни такого бардака не видела”. Я кусала губы, стараясь не вспыхнуть.

Всё рухнуло, когда мы застали её за разбором нашего белья. Мои колготки висели на дверце, как бананы в магазине, а Димыны рубашки красовались на спинке дивана.

– Мама, ты в своём уме?! – вырвалось у меня.

– Приучаю тебя к порядку. Настоящая женщина должна…

– Собирайтесь, – неожиданно рявкнул Di– Собирайтесь, – неожиданно рявкнул Дмитрий, и в его глазах мелькнуло что-то такое, отчего Татьяна Ивановна вдруг смолкла, словно выключенный телевизор.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 6 =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Минулий біль: відстань між нами

Уже два роки, як Тетяна Миколаївна не розмовляє зі своєю донькою Соломією. Рік тому, без жодної причини, Соломія перестала відповідати...

З життя15 хвилин ago

Тепер діти дзвонять щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині

Ганна Миколаївна стояла біля вікна, задумливо спостерігаючи за сивим зимовим подвір’ям. У її хаті було тихо, лише годинникові стрілки повільно...

З життя16 хвилин ago

Відтоді, як діти телефонують щодня, відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині.

З тих пір діти дзвонять мені щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині Ганна Михайлівна стояла...

З життя16 хвилин ago

Кулінарний хаос: битва з матір’ю партнера

Кулінарний пекельний котел: війна зі свекрухою Моє життя у невеличкому місті на березі Дніпра перетворилося на нескінченний кошмар через свекруху,...

З життя54 хвилини ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя1 годину ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя1 годину ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя1 годину ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...