З життя
«Ти повинна жити у пансіонаті для літніх, сказала мама». Я підслухала розмову батьків — діти такого не вигадують
«Бабусю, мама сказала, що тебе потрібно віддати в дім для стареньких», – я підслухала розмову батьків – дитина не вигадає такого.
Ганна Михайлівна йшла вулицями маленького містечка під Житомиром, щоб забрати онучку зі школи. Її обличчя сяяло радістю, а каблуки дзвінко стукали по асфальту, як у далекі роки її молодості, коли життя здавалося нескінченною мелодією. Сьогодні був особливий день — вона нарешті стала господинею власного житла. Це була світла, простора однокімнатна квартира в новобудові, про яку вона мріяла довгі роки. Майже два роки вона відкладала гроші, економлячи на всьому. Продаж старого будинку в селі дала лише половину суми, все інше додала дочка, Інна, але Ганна Михайлівна поклялася повернути їй борг. Їй, сімдесятирічній вдові, вистачало і половини пенсії, а молодим — дочці та зятеві — гроші потрібніші, бо у них все життя попереду.
У шкільному вестибюлі її чекала онучка, Оксанка, другокласниця з косичками. Дівчинка підбігла до бабусі, і вони разом почимчикували додому, балакаючи про дрібниці. Восьмирічна Оксанка була світлом у житті Ганни Михайлівни, її головним скарбом. Інна народила її пізно, майже в сорок, і тоді ж попросила матір про допомогу. Ганна Михайлівна не хотіла покидати рідний сільський дім, де кожний куток зберігав пам’ять про минуле, але заради дочки й онуки пожертвувала всім. Вона переїхала ближче, взяла на себе клопоти про Оксанку — забирала її зі школи, сиділа до вечора, поки батьки не повернуться з роботи, а потім йшла у свою маленьку, затишну квартирку. Житло оформили на Інну — так, на всякий випадок, бо літніх людей легко обманути, а життя непередбачуване. Ганна Михайлівна не заперечувала: це була просто формальність, як їй тоді здавалося.
— Бабусю, — раптом перервала її думки Оксанка, дивлячись на неї великими очима, — мама сказала, що тебе треба віддати в дім для людей похилого віку.
Ганна Михайлівна завмерла, ніби її обілляли крижаною водою.
— В який дім, онученька? — перепитала вона, відчуваючи, як холод пробирає до самих кісток.
— Ну, туди, де живуть старенькі бабусі й дідусі. Мама сказала татові, що тобі там буде добре, не засумуєш, — Оксанка говорила тихо, але кожне слово било, як молот.
— Та я не хочу туди! Краще в санаторій поїду, відпочину, — відповіла Ганна Михайлівна, голос її затремтів, а в голові закружляв вихор. Вона не могла повірити у те, що чує це від дитини.
— Бабусю, тільки не кажи мамі, що я тобі розказала, — прошепотіла Оксанка, притискаючись до неї. — Я підслухала, як вони говорили вночі. Мама сказала, що вже домовилася з якоюсь тіткою, але заберуть тебе не зараз, а коли я підросту трохи.
— Не скажу, моя хороша, — пообіцяла Ганна Михайлівна, відкриваючи двері квартири. Її голос тремтів, ноги підкошувалися. — Щось мені погано, голова закружляла. Полежу трохи, а ти переодягайся, добре?
Вона опустилася на диван, відчуваючи, як серце калатає в грудях, а перед очима все пливе. Ці слова, сказані дитячим голосом, розірвали її світ на шматки. Це була правда — страшна, безжальна правда, яку дитина не могла вигадати. Через три місяці Ганна Михайлівна зібрала речі й поїхала назад у село. Тепер вона знімає там житло, збирає на новий будинок, щоб знайти хоч якусь опору. Її підтримують старі подруги та далекі родичі, але в душі — пустота й біль.
Хтось її осуджує, шепоче за спиною: «Сама винна, треба було поговорити з дочкою, з’ясувати все». Але Ганна Михайлівна знає своє.
— Дитина не вигадає такого, — каже вона з твердістю в голосі, дивлячись у порожнечу. — Поведінка Інни сама за себе говорить. Вона навіть не подзвонила, не запитала, чому я поїхала.
Мабуть, дочка все зрозуміла, але мовчить. А Ганна Михайлівна чекає. Чекає дзвінка, пояснення, хоч слова, але сама не набирає номер — гордість і образа зковують її, як ланцюги. Вона не відчуває за собою вини, але серце розривається від цієї тиші, від зради, що прийшло від найближчих. І кожен день вона запитує себе: невже це все, що залишилося від її любові й жертв? Невже її старість приречена на самотність і забуття?
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...
How My Husband Secretly Supported His Mother While I Had Nothing to Dress Our Child In
10 March Lately, Ive been feeling as though the weight of the world rests on my shoulders. Laura and I...
Mother-in-Law Sneakily Stuffed Her Bag with Gourmet Treats from My Fridge Before Leaving
Mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her bag before heading out It must have happened nearly twenty years...
My Father’s Partner Became My Second Mum: How Auntie Mary Took Me In, Raised Me as Her Own, and Gave Me and Her Son a True Family After Tragedy
My fathers wife became my second mother When I was just eight years old, my mother passed away. My father...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at Dinner—So I Served Him a Salad Straight to His Lap
My husband compared me to his friends wife at the dinner table and ended up with a bowl of salad...