Connect with us

З життя

«Ты сама виновата: никто не принуждал тебя к замужеству и рождению детей, так что денег нет»

Published

on

— Это твоя вина, что у тебя нет денег. Никто не заставлял тебя замуж выходить и детей рожать! — мать бросила это мне в лицо, когда я попросила о помощи.

Мне было двадцать, когда я вышла замуж за Дениса. Мы сняли крохотную однушку на окраине Нижнего Новгорода. Оба работали: он на заводе, я — в аптеке. Жили скромно, но на жизнь хватало. Мы мечтали накопить на свою квартиру, и тогда мне казалось, что все дороги открыты.

Потом родился Серёжа. Через два года — Алёша. Я ушла в декрет, Денис стал брать двойные смены. Но даже с его переработками денег катастрофически не хватало. Всё уходило на памперсы, смеси, врачей, коммуналку и, конечно, аренду. Только за жильё мы отдавали половину его зарплаты.

Я смотрела на своих малышей и каждое утро просыпалась с одной мыслью: а если Денис сорвёт спину? А если хозяин выставит нас на улицу? Что тогда?

Мама жила одна в двушке в центре. Бабушка — тоже. И у той, и у другой гостиная пустовала. Я не просила хоромы, думала я. Только на время. Пока дети маленькие. Пока не встанем на ноги.

Я предложила маме переехать к бабушке: пусть живут вместе, а мы займём её квартиру. Места хватило бы — всего-то мы с Денисом да двое малышей. Но мама даже слушать не стала.

— С матерью жить? — фыркнула она. — Ты вообще в своём уме? Мне что, на погост пора? Я ещё жить хочу. А с ней только нервы трепать. Живи, где хочешь, но меня не впутывай.

Я промолчала. Тогда я позвонила отцу. Он давно с новой женой, живут в огромной четырёшке. Я надеялась, что он заберёт бабушку к себе — ведь это его мать. Но он отказал. Сказал, что у него дети от нового брака, и «в квартире и так яблоку негде упасть».

В отчаянии я снова позвонила маме. Рыдала. Умоляла пустить нас хоть на время. И тогда она выдала:

— Это ты сама во всём виновата. Никто тебя под венец не тащил. Никто не заставлял детей рожать. Захотела взрослой жизни — теперь расхлёбывай. Решай свои проблемы сама.

Меня будто обухом по голове ударило. Я сидела с телефоном в руках, а внутри всё рухнуло. Это говорит мне родная мать. Человек, который должен быть опорой. Я просила не золотых гор — просто крышу над головой, просто каплю участия.

На следующий день мы с Денисом решали, что делать. Единственная, кто откликнулась, — его мать, Галина Ивановна. Живёт под Дзержинском, в деревянном доме. Говорит, у неё есть свободная комната, и она рада приютить нас. Обещала помогать с детьми, пока мы работаем.

Но мне страшно. Это не город. Это глушь. Там нет больницы, нет нормальной школы, автобусы ходят раз в день. Я боюсь, что переедем — и навсегда там застрянем. Что дети вырастут без перспектив, без будущего. Что сама опущу руки, смирюсь с этой жизнью.

Но выбора у нас нет. Мать от нас отреклась. Бабушка стара, ей не до нас. Отец нас за семью не считает. И теперь я стою перед выбором: шагнуть в пустоту — или принять чужую, но честную руку помощи.

Знаете, что самое страшное? Не бедность. Не тяжёлая жизнь. А то, что самые близкие по крови оказались чужими по духу. И я боюсь не за себя. За своих сыновей. Чтобы они никогда не узнали, каково это — быть лишними для собственных родных.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Без мене ти — ніщо. Але потім він стояв переді мною, шукаючи роботу.

Ти ніхто без мене, кинув мені чоловік. А через рік він же ціломувато просив посаду в моїй фірмі. У напівтемній...

З життя1 годину ago

Таємне бажання

Його заповітна мрія Захаре, знову прийшов із школи в дірявих штанах? докоряла мати синові. Знову бився, певно, з Мишкою? Ну...

З життя2 години ago

Обдарунок на прощання, який змінив усе

**Щоденник Олени:** Я витягла його з того світу, а він знайшов іншу. Але мій прощальний подарунок зруйнував їхні плани. Я...

З життя2 години ago

Дорога, що таке розлучення? У тебе ж уже 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати! — в істериці метушився чоловік

«Дорогая, що це за розлучення? У тебе ж 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати!» у...

З життя2 години ago

Мама, ми тут… не самотні! — із сміхом сказав чоловік, коли в кімнату радісно увірвався гість. Наступного дня її чекав сюрприз.

Мамо, ми зараз не самі! гукнув чоловік, коли теща вдерлася без стуку! Наступного дня її чекав сюрприз. Ну, хто з...

З життя2 години ago

Справжній герой: Невідомий пес знайшов немовля у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці — але шокуюча правда про порятунок приголомшила слідчих і викликала обурення громади

К9-ГЕРОЙ: Дитину знайдено живою у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду**Крик...

З життя3 години ago

Сестра знищила квіти — моя реакція була велетенською!

Та це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його рідненька влаштувала шашлики прямо на моїх левкоях! Моя відповідь виросла до двох...

З життя3 години ago

«Його сміх коштував йому обіду»

«Твої котлети навіть пес не їсть», гукнув чоловік, шпурляючи їжу у смітник. Тепер він їсть у безкоштовній їдальні, яку фінансую...