Connect with us

З життя

«Ти стільки їси? — грубий чоловічий голос пролунав серед гостей»

Published

on

Куди ти стільки їси? — грубуватий голос чоловіка голосно пролунав серед запрошених гостей, — як свиня від’їлася…
Леся нервово усміхнулась під співчутливими поглядами колег, хихикнула і, як завжди, спробувала перевести все на жарт:
— Дорогий, ти ж мене любиш будь-яку, а м’ясо таке смачне, — і продовжила їсти, хоч шматок у горло вже не ліз, але зізнатись перед усіма, що їй прикро до сліз, вона не могла.
Ця маска щасливої дружини так міцно приросла до неї, що розрізнити, де справжні почуття, вже не вдавалося. З першого дня заміжжя їй довелося зробити вибір — терпіти всі коментарі чоловіка, переводячи в жарт, чи залишити його. Залишати вона боялась, кому вона ще потрібна?
Подумала — такі дрібниці можна й пробачити. Але з кожним роком цих дрібниць ставало все більше і більше, і тепер, що б вона не робила, в голові лунав голос чоловіка, який коментує і критикує: кулінарка з тебе ніяка; хто так миє посуд? руки-крила; подивись на себе — страхопуд!
З кожним словом вона все більше вірила, що товста, страшна, нікому не потрібна і нічого не може зробити добре. Навчилась усміхатись, коли він публічно принижував її, навчилась ковтати сльози і мовчати, коли він розповідав про свої зради.
Вона прощала і вважала, що їй пощастило з чоловіком. Хто ще її прийме? Та й люди засудять, якщо піде.
Коли гості розійшлися, вона прибирала зі столу, втомлено складаючи посуд у мийку. Вечірка не вдалася. Чоловік напився і лежав на дивані, нерозбірливо бурмочучи під ніс.
— Леся! Ле-е-еся! Іди сюди, моя корівко! — язик у нього заплітався.
Вона не відгукнулась. Хотілося піти з дому і блукати темними вулицями, аби лише не чути й не бачити це п’яне обличчя.
— Лісавета! Леся! — не вгамовувався чоловік.
Вона зайшла в кімнату, витираючи руки рушником:
— Що?
Чоловік спробував встати, але зміг лише з’їхати з дивана. Його обличчя покрилось червоними плямами, як завжди, коли він випивав, сорочка вилазила з штанів, пом’явшися, оголила навислий живіт, очі бігали, сфокусувати погляд не вдавалося.
— Іди до мене!
— Лягай спати, вже пізно, — відповіла Леся, морщачись від запаху перегару. Підійшла до нього, спробувала підняти на ноги, але він схопив її і повалив поруч на підлогу. Вона спробувала його відштовхнути, але він вчепився ведмежою хваткою і поліз цілувати шию і рот, дихаючи алкоголем.
І тут у неї в голові щось клацнуло. Вона відвернула голову, ухиляючись від слюнявих поцілунків, відштовхнула його з усієї сили і встала. Він кулею повалився на спину, незграбно розкидаючи руки і з нерозумінням подивився на неї.
І вона побачила: ось він, чоловік, все усвідомлене життя критикуючий кожен її крок.
Ось він, п’яний, товстий, не здатний навіть яєшню самостійно приготувати, купити продукти без її підказок, знайти свою сорочку без її вказівок, лежить гидкою масою і вважає, що вона його не гідна. Вважає себе благодійником, впевнений, що вся життя обертається лише навколо нього.
А вона роками цю впевненість підтримує, догоджає, приймає всі образи і створює для всіх ілюзію, що він у домі головний. Він хазяїн і все вирішує.
І лише зараз вона зрозуміла — ця людина їй не потрібна. Вона більше не хоче так жити, не хоче бачити його кожного ранку, не хоче більше слухати образи, ловити співчутливі погляди від оточуючих, коли він кричить на неї. Досить, вона втомилася.
— Леся! Ти чого? А? Лесь? — від її погляду він трохи отямився.
— Я йду від тебе, — просто сказала вона і пішла в спальню збирати речі. Як стало легко на душі! Вона ніби скинула величезний камінь, який роками тягала на собі.
— Що? Куди? Леся! Куди ти підеш?
Куди пішла, а ну вернися!
Але вона вже не слухала.
Розкрила стару валізу і неквапливо стала складати речі…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − шість =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

FAMILY MATTERS?

Monday, 28th November I woke to the shrill ring of my mobile, my daughters voice cracking with panic. Mum, could...

З життя1 годину ago

A Heartfelt Gift from the Soul.

29October2025 Today I found myself wandering through the memory of my childhood in Littleford, that tiny village tucked between the...

З життя2 години ago

The Charming Caretaker

The YardKeeper Not long ago a new yardkeeper took over the building. He sweeps with a steady rhythm, clears the...

З життя2 години ago

She Cleaned the Stairs of Old Flats to Build a Future for Her Son, Whom She Raised Alone, but What Happened Next Will Leave You in Tears.

Mabel spent her days scrubbing the stairwells of an ageing council block, hoping the effort would build a brighter future...

З життя11 години ago

Dad’s Gift: A Special Surprise from Father to Son

My mother was strikingly beautiful, though my father would say that was her sole advantage. I, who adored him with...

З життя11 години ago

Open the Backpack Now! The Cameras are Watching, There’s No Escape! Empty It All Out!

Open the bag, now! The CCTV can see everything, theres no way youll get away! Take it all out! The...

З життя12 години ago

A Ruthless Divorce: The Tale of Oksana and Archibald

Cold Divorce: The Dream of Emma and James It is a strange, cold feeling to wake and discover love turning...

З життя12 години ago

Oh, have you seen the lady in our ward, girls? She’s quite elderly now… – Yes, completely grey. She must have grandchildren, yet here she is – asking for a baby at her age…

Did you see her, ladies? The old woman in our ward? I asked the other nurses, halfsmiling as I leaned...