З життя
Ти забула запросити нас на свято

Ви забули запросити нас на свято
Оксана дуже любила свого чоловіка. Вона вважала, що їй з ним дуже пощастило. Вітя був турботливим і люблячим чоловіком, який старався робити все для своєї коханої.
Проте з родичами чоловіка Оксані, на жаль, не пощастило. Є така приказка, що в родині не без виродка. Так от у їх родині було все навпаки. Здається, нормальним був лише Вітя, а всі інші мали якісь дивацтва.
Свекор, наприклад, кожного разу, коли бачив Оксану, казав, що вона якось погладшала. І, може, у неї просто хтось в животику живе.
При тому, що Оксана була в чудовій формі і ні на кілограм не поправилася з моменту знайомства з батьками чоловіка. Але чомусь Льва Антоновича це не бентежило. Ця фраза була для нього стандартною, і навіть якщо б Оксана знизила вагу, він би все одно не забув би їй це сказати.
Ще він постійно відпускав жарти нижче пояса та лише сам над ними сміявся, чим дуже збентежував Оксану. Їй кожного разу було надзвичайно незручно в його присутності. А той факт, що він принципово ходив по дому з голим торсом, лише додавав цієї незручності.
Свекруха, Інна Андріївна, любила всіх виховувати. Навіть у тих питаннях, у яких сама не розбиралась.
Вона вчила Оксану модно вдягатися, казала їй, як стригтися, яку помаду наносити на губи. А вже коли Оксана і Вітя переїхали у свою квартиру, Інна Андріївна почала давати поради з облаштування оселі, сунучи свій допитливий ніс у кожен куток, критикуючи і розповідаючи, як усе треба правильно робити.
Була ще молодша сестра Віті, легковажна дівчина з двома дітьми на руках. Діти були від різних чоловіків, причому ні з ким із них Наталя не перебувала в серйозних стосунках. Вона всюди тягала за собою дітей і, тому, що вона мати, усі навколо були їй щось винні: поступатися місцем у транспорті, пропускати в черзі, обслуговувати першою.
Попри те, що вона отримувала аліменти від батьків дітей, отримувала допомогу і при цьому сиділа на шиї батьків, Наталя постійно була в пошуках безкоштовних речей. Навіть те, що їй не було потрібне, вона заби́рала. У неї був якийсь азарт від усього цього – встигнути схопити першою. Тому у їхньому домі постійно валялися пачки підгузників, які її дітям уже не були потрібні, і які Оксана сподівалася продати, безліч непотрібного одягу, іграшки. Тобто половина речей їй була і не потрібна, але вона, як сама це називала, так будувала свій бізнес. Тобто, брала безкоштовно, зображаючи бідну та нещасну, а потім продавала.
Діти її були невихованими і нахабними. Але це була не їх вина, з такою мамою вони не могли вирости іншими. Коли вони приходили до когось у гості, відразу шукали щось смачне, все хапали, брали без дозволу чужі речі. І Наталя їх ніколи не одергала.
Оксана зі жахом пригадала той єдиний раз, коли сестра чоловіка разом зі своїми дітьми прийшла до них на новосілля. Подарувала якийсь чайний набір, який явно теж безкоштовно врвала, а після їхнього відходу в домі не залишилося жодних солодощів, була розбита нова ваза, а на шторах залишилася розмазана шоколадка. Принаймні, Оксана переконала себе, що це шоколадка.
І не дивно, що, коли у Оксани наближався день народження, вона однозначно вирішила, що родичів чоловіка запрошувати не буде. Інакше її свято буде безнадійно зіпсоване. Адже свекор відпускатиме недоречні жарти, свекруха повчатиме розуму-розуму, а Наталя виканючуватиме у гостей непотрібні речі для дітей, поки самі діти громитимуть квартиру Оксани та Віті.
Звісно, Оксані було трохи ніяково перед чоловіком за своє рішення, але вона дуже сподівалася, що він її зрозуміє.
– Вітя, я хочу відзначити день народження вдома. Запрошу батьків і кілька друзів.
– Добре, я згоден. Дарма ми, чи що, так гарно квартиру обставляли? – усміхнувся чоловік.
– Так, точно. Тепер тут, як у якійсь студії для фотосесій. Тільки…
– Що таке? – напружився чоловік.
– Будь ласка, не ображайся. Але я не хочу запрошувати твоїх родичів.
Вітя важко зітхнув і кивнув.
– Пробач, але мені з ними дуже важко. А у свій день народження мені хочеться відпочити, а не чекати вічно підступу, – винувато мовила Оксана.
– Я все розумію, не пояснюй. З ними справді складно.
– Ти не сердишся?
– Ні, що ти. Це ж твоє свято, і воно має проходити так, як тобі хочеться.
Оксана знову упевнилася, що її чоловік – найкращий у світі. І знову не змогла стриматись від здивування. Може, він прийомний? Це б усе пояснювало.
Оксана не казала батькам чоловіка, що святкуватиме день народження. Сказала, що цього разу вони будуть із Вітею удвох. І чоловіка попросила не розповідати їм нічого.
І все одно вони довідалися. Свекруха зателефонувала мамі Оксани, щоб дізнатися щось по її професійній темі, і та проговорилася.
– Ось як твоя дружина з нами вчинила! – кричала Інна Андріївна. – Не припали ми до місця, так?!
– Мамо, – намагався заспокоїти її Вітя, – Оксана захотіла відзначити лише зі своєю мамою і батьком. І парою близьких подруг. Це ж її день народження, і їй вирішувати. Якби було якесь велике застілля, вас би обов’язково запросили.
— Я зрозуміла. І передай своїй дружині, що ми смертельно образилися!
Мати поклала слухавку, а Вітя похитав головою. Він чудово розумів свою дружину. Напевно, негарно так казати, але йому все життя було соромно за своїх рідних. І він не хотів, щоб Оксана теж соромилася.
Тому він їй нічого не сказав, не хотів псувати свято. Вирішив, що розповість про слова своєї матері після дня народження.
Вранці, коли Оксані стукнуло двадцять шість, Вітя подарував їй букет квітів і сертифікат до СПА. Він знав, що Оксана дуже втомилася за цей рік. Спочатку їхнє весілля, потім ремонт і переїзд. Ще й на роботі у неї був завал. Ось вона і хотіла відпочити.
Удень почали приходити гості. Оксана постаралася: підготувала смачний обід, одягнулася, зробила зачіску. Було видно, як вона щаслива, і чекає від цього свята море вражень.
Але вона й не здогадувалась, які враження на неї чекають.
Коли всі розсілися, задзвонив дзвінок у двері.
– Це, мабуть, торт, – схопилася Оксана, – я про нього зовсім забула, ось і замовила в останній момент.
Вона з усмішкою відчинила двері, але усмішка одразу зникла з її обличчя. За дверима стояли небажані гості. У повному складі.
– З днем народження, Оксано! – піджавши губи, мовила свекруха. І простягнула їй одну троянду. – Впустиш нас на поріг?
Робити було нічого, довелося посунутися.
Відразу стало шумно. Діти Наталі зняли взуття і помчали до столу. Свекор одразу ж сказав, що сукню Оксана не за розміром підібрала.
– Треба було б на розмірчик більше, – хихикнув він.
– Ти, мабуть, нас забула запросити, – продовжувала говорити свекруха, – бачу, у тебе тут гості. Тільки нас у списках не було. Господи, Оксана! Людей запросила, а підлогу помити забула.
Хотіла Оксана сказати, що це її ж онуки тільки що й наплодили, але не стала.
Настрій упав. Діти тут же почали галасувати, хапати їжу руками, полізли по шафах у пошуках цукерок. А потім молодший ще й розплакався, коли не знайшов торта.
– Могла б і тортик купити, дивися, Сергійко засмутився! – одразу зауважила Наталя. – А це що, тобі парфуми подарували? Дай-но, спробую. Віддаси мені свої старі тоді.
За цей час Оксана не сказала ні слова. Вітя теж мовчав, спостерігаючи за своєю ріднею. Як вони сідають за стіл, як вимагають тарілки, як мама критикує їжу, а тато відпускає якісь дивні жарти.
Але терпіння Віті закінчилося у той момент, коли Наталя, думаючи, що її ніхто не бачить, стащила конверт із грошима, що лежав на столику поруч. Там, власне, були всі подарунки.
– Поклади на місце! – гаркнув Вітя.
– Ти про що? – захлопала Наталя очима.
– Я все бачив!
– Та я просто грошей хотіла туди додати, конверт не встигла купити, – почала виправдовуватись його сестра.
— Вітя, не чіпляйся до Наталі, не псуй вечір, — відсіпнула його мама. – Краще нагадай своїй дружині, що некрасиво родичів не запрошувати.
– І розмір одягу їй теж скажи, – захихотів свекор, – а то, Оксано, всі твої складочки в цій сукні видно.
– Так! – Вітя грюкнув рукою по столу, аж діти притихли. – Мамо, тато, Наталю, вам час.
– Що?! – обурилася мама. – А як ти смієш?
— Як ви смієте заявлятися без запрошення? Як ви смієте ображати мою дружину? Як можуть твої діти, Наталю, поводитися так нахабно? Поки не навчитеся манерам, вам у цьому будинку робити нічого.
Звісно, вибухнув скандал. І Оксана видихнула лише тоді, коли непрохані гості пішли.
Зрозуміло, день народження був зіпсований. І як би друзі та батьки не намагалися підбадьорити Оксану, повернути той настрій уже було складно.
Але був і плюс: Оксана ще раз переконалася, що вибрала собі правильного супутника життя. Чоловіка, який постоїть за неї, який дасть відсіч навіть своїм рідним. І що б не трапилося, Оксана знала, що він буде на її боці. І це, напевно, був найкращий подарунок у її житті.
