Connect with us

З життя

Ти завжди залишишся моєю мамою

Published

on

— Мам, а ти теж колись хотіла стати художницею?

Соломія сиділа за кухонним столом, тримаючи тоненький пензель. На аркуші акварелі під її рукою народжувалася нерішуча, але зворушлива гілка бузку — фіолетові мазки тремтіли, наче боялись розпливтися.

— Хотіла, — усміхнулася Оксана, стоячи біля плити. — Але мені було дев’ять, і я вирішила, що стану лікарем, щоб рятувати людей.

— А потім передумала?

Оксана простягнула руку до чайника, ховаючи погляд. Вона завжди боялася таких розмов. За ними ховалося занадто багато — старі мрії, несвяті надії, вибори, які вона робила не серцем, а розумом.

— Так. Життя так склалося.

Коли Оксана всиновила Соломію, їй було тридцять три. До того часу вона пережила багато: діагноз безпліддя, розлучення, яке залишило в душі пустоту, і нескінченні поради знайомих — «змирись», «спробуй ще раз», «візьми дитину». Вона не хотіла брати. Не через егоїзм, а через страх: чи вистачить сил, чи вистачить любові? Але одного разу в дитячому будинку вона побачила Соломію — худу дівчинку з косами, яка сиділа в кутку і малювала квіти олівцем. Соломія підняла очі, і в них було стільки дорослої туги, що Оксана відчула укол у грудях. Через рік дівчинка назвала її мамою.

Тепер Соломії було десять. Вона вчилася у звичайній школі, де Оксана викладала літературу. Колеги і батьки поважали її — «та сама вчителька, що усиновила дівчинку з притулку». Але Оксана не шукала похвали. Її єдиним бажанням було дати Соломії життя, де ніхто не нагадував би їй про минуле.

— Оксано Володимирівно, якщо хочете, щоб Соломія вступила до нашої школи, потрібно заповнити анкету. І копії документів. У тому числі свідоцтво про народження. — Жінка в приймальні елітної гімназії дивилася суворо, але без злоби. Її окуляри відблискували в світлі лампи.

— Звичайно, — Оксана кивнула, стримуючи хвилювання. — Ми все підготуємо.

Вона підготувала все заздалегідь. Нове прізвище Соломії — її прізвище — було вписане в документи акуратно, без натяку на усиновлення. Не те щоб це була таємниця, але Оксана не хотіла, щоб минуле дівчинки стало приводом для запитань або співчуття. Вона знала, якими жорстокими можуть бути діти, як одне слово може поранити глибше, ніж здається.

Ввечері вони пекли яблучний пиріг. Соломія чистила яблука зі зосередженістю художниці: тонкі смужки шкірки падали в миску, а цукор вона пересипала обережно, наче боялася порушити якийсь невидимий порядок.

— Мам, а в цій новій школі є гурток малювання?

— Є. Дуже хороший. І театр. І басейн.

— А якщо мене не візьмуть?

Оксана подивилася на доньку. Соломія не підводила очей, але її пальці завмерли над мискою.

— Візьмуть, Соломійко. Ми все для цього зробимо.

Дзвінок роздався вранці у суботу. Оксана вийшла у двір, щоб відповісти — у квартирі звук здавався надто гучним. Голос у трубці був жіночий, глухий, наче пробивався крізь роки.

— Це ви Оксана?.. Я… я мати Соломії.

Світ на секунду звівся. Оксана схопилася за перила ґанку. Вона помітила все: пилинку на пальто, тріщину в асфальті, власне дихання, яке стало важчим.

— Що вам потрібно?

— Я… Я нічого не прошу. Просто хотіла знати, як вона. Можна я… хоч побачу її?

— Вона вас не пам’ятає. — Оксана говорила жорсткіше, ніж відчувала. — І в неї нове життя. Я прошу вас його не руйнувати.

— Я розумію. Вибачте.

Гудки.

Оксана повернулася в квартиру, але не відразу помітила, що Соломія стояла біля сходів. Дівчинка мовчала, але її очі були напруженими, як у кошеняти, котре почуло чужий звук.

— Хто це був?

— Помилилися номером, — збрехала Оксана, відчуваючи, як брехня осідає в горлі. — Іди, сніданок готовий.

Через кілька днів Оксану викликали до школи. Соломія побилася з однокласником — випадок, який був зовсім не схожий на неї. Оксана сиділа у вчительській напротив класної, поки дівчинка чекала в коридорі.

— Вона вдарила хлопчика, — сказала вчителька, поправляючи окуляри. — Каже, він її образив.

— Як? — Оксана стиснула сумку.

— Соломія сама розповість. Але, Оксано Володимирівно, ви ж розумієте… діти інСонце впадало за будинки, а вони сиділи за столом, обіймаючи одна одну, і кожна знала — коли з тобою любов і правда, страх вже ніколи не переможе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

З життя5 години ago

Daddy, Don’t Go! Please Don’t Leave Us! No More Toys, No More Sweets – Just Stay With Us! Six-Year-Old Oliver Clings to His Father’s Leg, Begging Him to Stay

“Daddy, don’t go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or Alfie either. Just stay with us!...

З життя6 години ago

Just Now I Thought to Myself, You and I Must Be Some Kind of Misfit Family

*Diary Entry 12th June 2024* I caught myself thinking todayperhaps our family is all wrong. “Its so good to have...

З життя14 години ago

The Story of a Boy with a Wounded Heart and the Dog Who Saved Him

**The Boy with a Wounded Heart and the Rescued Dog** Thomas shoved the front door open, letting the cold twilight...

З життя14 години ago

Daddy, Don’t Go! Sweetheart, Don’t Leave Us! Dad, Don’t Buy Me Anything Anymore, Not for Me or for Leo. Just Stay Alive with Us! No More Toy Cars, No More Sweets. We Don’t Need Any Gifts! We Just Need You Here! – Six-Year-Old Oliver Clung to His Father’s Leg, Crying Out

“Daddy, dont go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or for Alfie either. Just stay with...

З життя16 години ago

The Tale of a Boy with a Broken Heart and the Stray Dog He Rescued

Tommy shoved the front door open, letting the cold, dim light of early dusk spill into the dark hallway. Stepping...

З життя17 години ago

Betrayal, Shock, Mystery.

Betrayal, Shock, and Secrets. Natalie was preparing dinner when there was a knock at the door. *Strangethe doorbell works, and...

З життя18 години ago

Betrayal, Shock, and Mystery: A Tale of Secrets Unveiled

**Betrayal, Shock, and Secrets** I was preparing dinner when the doorbell rang. Strangeeveryone I know usually calls ahead. Opening the...

З життя19 години ago

‘You’ll Never Be Family to Me!’ Mother-in-Law Declares at Grandson’s Birthday—But Her Son’s Shocking Response Left Her Stunned.

**Diary Entry** I woke at five in the morning, the first hints of dawn barely colouring the sky outside. Beside...