Connect with us

З життя

«Ты же не можешь меня забрать… А как насчёт Марины?» — мальчик придумал, как обойти закон и обрести семью

Published

on

Сегодня произошло что-то невероятное. Пишу это в дневнике, пока не остыли эмоции.

Дом культуры в нашем маленьком городке под Нижним Новгородом хоть и потрёпан временем, но уютный. Дети толпились в зале, заворожённо глядя на сцену. Там, под тусклым светом старых ламп, снова выступал Пётр Семёнович — местный фокусник, знакомый каждому. Его потрёпанная шляпа, из которой он годами доставал невероятные вещи, давно обросла легендами.

Он не был циркачом в обычном понимании. Пётр Семёнович — добрый чудак с душой ребёнка. В его трюках таилась не столько магия, сколько вера в чудо. Сегодняшний финал — из шляпы он должен был извлечь курицу по имени Пеструшка. Зал затих, затаив дыхание.

— Сосредоточьтесь! — торжественно произнёс он и вытащил из шляпы взъерошенную птицу.

Детский восторг прокатился по залу, как первый весенний ветер. Хохот, визг, аплодисменты. Но когда фокусник уже собирался поклониться, его вдруг остановил один взгляд. Тихий, немигающий. Мальчик лет семи, сидевший в последнем ряду, смотрел на курицу так, будто видел её впервые.

— Эй, паренёк, ты один? — окликнул его Пётр Семёнович.

— Это правда живая? — прошептал мальчик.

— Конечно! Хочешь потрогать? Это Пеструшка.

Малыш осторожно подошёл, провёл рукой по пёстрым перьям. Глаза блестели.

— А ей не темно в шляпе?

— Пеструшка смелая. Как и ты.

— Сёма! — раздался голос.

К ним подошла женщина с усталым лицом.

— Ну сколько можно, Семён?! Вечно ты где-то вертишься! — вздохнула она и повернулась к фокуснику: — Простите, он у нас… неугомонный.

— Вы его мать?

— Воспитательница. Он из детдома…

Когда Сёма ушёл, опустив голову, Пётр Семёнович почувствовал, как будто кто-то сжал ему сердце. Не мог он просто так уйти.

— Скажите адрес.

Женщина удивилась, но назвала улицу и номер.

Всю ночь он не спал. Вспоминал, как сам когда-то потерял сына после развода. А теперь судьба подкинула ему этот взгляд, этот немой вопрос.

Утром он пришёл в детдом с огромным пакетом пряников. Сёма сидел в стороне от шумной ватаги, но, увидев Петра, расплылся в улыбке. А когда заметил Пеструшку — чуть не подпрыгнул от радости.

Так началась их странная дружба. Сначала редкие встречи, потом прогулки в парк, сказки на ночь. Сёма привязался к нему всем сердцем. Да и Пётр Семёнович уже не мог представить жизнь без этого мальчишки.

Однажды он решился и подошёл к воспитательнице, Лидии Васильевне:

— Хочу усыновить Сёмку.

— Одиноким мужчинам не разрешают, — тихо ответила она. — Закон такой.

Он опустил голову. Не знал, что Лидия давно наблюдала за ним. И каждый раз, когда он приходил, в её груди щемило.

А через неделю Сёма, сидя на лавочке и держа Пеструшку за лапку, вдруг спросил:

— Я могу жить с тобой?

Пётр замер. Не знал, как объяснить про бумаги, про запреты.

Но мальчик вдруг поднял глаза и сказал:

— А если Лидия Васильевна пойдёт с нами? Она добрая. Будет твоей женой, а мне — мамой. Тогда нам точно разрешат.

Фокусник взглянул на Лидию. Она стояла у окна. И он вдруг понял — мальчик прав.

Подбежал к ней, сердце колотилось. Но говорить ничего не пришлось. Она и так всё прочла в его глазах.

Сёма прижался к ним обоим.

И в этот миг, среди серых стен, под запах казённых щей и дешёвого мыла, в обычном детдоме родилась семья. Такая, о которой мечтают даже взрослые.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − вісім =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...