У пологовому будинку жінка залишила дитину, а чоловік покинув її.

У пологовому будинку Оксана відмовилася від дитини. А чоловік від неї відійшов.

В Анни пологи розпочалися завчасно. Немовля народилося передчасно з вагою менше кілограма. Маленьку дівчинку розмістили в спеціальний інкубатор, і годування відбувалося через зонд, оскільки смоктальний рефлекс ще не розвинувся.

Молода мати намагалася триматися і не опускати руки. Її донька неодмінно видужає, по-іншому й бути не може. Вона постійно була біля палатки, де лежала її дитина.

Одного дня до пологового будинку привезли жінку. Вона запам’яталася всім, адже весь час перед пологами була в істериці. Усі зітхнули з полегшенням, коли її відвезли в пологову залу. А ввечері, коли Анна чекала в коридорі на чергу, щоб отримати укол, мимоволі почула розмову двох медсестер.

Вони обговорювали ту породіллю. За словами медпрацівниць, жінка вирішила не доглядати за своєю дитиною, зокрема, не годувати грудьми. Нова матуся пояснювала це тим, що боялася зіпсувати свою фігуру. Анна також почула, що та жінка відразу після родів почала доглядати за своїм зовнішнім виглядом — робила маски для обличчя і манікюр.

Наступного дня Анна прийшла провідати вже двох дітей. Дівчинка, про яку йшлося, лежала біля вікна. Її постійно годували з пляшечки, оскільки вона часто плакала.

Анна, не роздумуючи, попросила лікаря дозволити їй годувати дитину, яку покинули, адже вона і так зціджує своє молоко. Після коротких роздумів їй дозволили годувати чужу дитину.

А в цей час мати тієї дівчинки з’ясовувала стосунки зі своїм чоловіком. Вона наполегливо пояснювала йому, що не потребує дитини, бо бажає жити для себе. Вона також скаржилася, що після пологів їй доведеться довго повертатися у форму.

Іван, так звали її чоловіка, не залишав спроб переконати дружину. Він навіть приїхав до пологового будинку, щоб поговорити з нею віч на віч. Але ні він, ні завідувачка не змогли знайти потрібні слова, все було марно. Жінка не бачила свого життя з дитиною.

Чоловік попросив показати йому доньку. Він одягнув бахіли, халат, маску, і його провели до палати. На цей момент Анна годувала малятко.

Іван довго не міг відвести погляд. Він із трепетом дивився, як незнайома жінка ніжно тримає його дитину. У дівчинки був чудовий апетит.

Коли Анна його побачила, він спішив піти.

Тим часом Оксана підписала всі необхідні документи для відмови від дитини і готувалася до виписки.

Анну теж виписували, її донька не змогла вижити.

Коли вона востаннє годувала грудьми дитину Оксани, гірко заплакала. За кілька днів, проведених у пологовому будинку, вона прив’язалася до малесенької дівчинки. Вона не уявляла, як житиме без цього дива, що пахнуло молоком.

Серце її розривалося на шматки. Через втрату рідної доньки і розлуку з малятком. Підтримки в Анни не було, вона жила сама. Жінка народжувала дитину для себе.

Оксана весело збирала свої речі. Машина вже стояла біля пологового будинку. Вона хотіла, щоб водій дочекався її. В кінці вона вийде гарна і струнка. Оксана любила тримати чоловіків на короткому повідку.

Перед виходом з палати, жінка подивилася у вікно. Не могла повірити в те, що побачила.

Надворі було бабине літо, стояв теплий і сонячний день. Її чоловік, тримаючи в руках букет троянд, зустрічав жінку, яка годувала їхню доньку. Оксану немов приросло до підлоги. Чоловік щось говорив жінці, а потім взяв дитину і разом сіли в машину.

Здивоване “А як же я?” вирвалося у Оксани. Відповіла їй санітарка, що в цей момент прибирала кімнату: “Ти завжди будеш молодою, красивою і стрункою, і жити для себе”.