У всі часи: і радість, і смуток

**І в радості, і в горі**

— Тарасе, глянь, яку сукню купила! Подобається? — Тарас підняв очі й усміхнувся.

— Ну-ну, покрутися! Дуже гарна. Тобі неймовірно личить! — ніжно промовив чоловік.
— І мені сподобалась… Увесь магазин оббігала, думала, піду без покупки! Та в останню мить побачила цю сукню! Я в неї закохалась! Влітку на день народження Оленки в ній піду.

— Ні, у ній не ходи, — зробивши серйозний вигляд, сказав Тарас.
— Чому? — засмучено спитала Марічка.
— Бо тоді ти будеш гарніше за іменинницю. А так не можна.
Марічка засміялась, а Тарас подумав, який же гарний сміх у його дружини.
— Та годі тобі!

Жінка підійшла до дзеркала, знову милуючись обновкою. Блакитна сукня справді їй пасувала, на її тлі сірі очі Марічки здавались яскраво-блакитними.
Тарас теж милувався дружиною й відчував, як на душі стає важко. Він досі їй не розповів… Не знав, як це зробити. Сподівався, що все налагодиться…

— А ми коли у відпустку збирались? — глянувши через дзеркало на чоловіка, спитала Марічка.
— У вересні… — охриплим від хвилювання голосом відповів чоловік.
— У вересні… Треба буде до того часу купальники подивитись. А то в мене лише два. Мало буде.
Тарас заплющив очі. Ні, більше не можна приховувати правду. Він хотів її захистити, але розумів — не вийде. Треба буде сказати.
— Марічко, сядь, будь ласка, — промовив чоловік.

Жінка обернулась, все ще посміхаючись. Але потім побачила серйозне обличчя чоловіка, і усмішка зникла.
— Що сталося, Тарасе? — перелякано спитала вона, сідаючи поряд.
— У мене погані новини…

— Господи… Не тягни, що таке? Всі живі-здорові? Мати в порядку?
— Усі здорові! — заспокоїв її Тарас. Потім, взявши її руки в свої, промовив: — Моя фірма збанкрутувала.
Марічка дивилась на чоловіка, намагаючись усвідомити почуте.

Одружились вони п’ять років тому. Тарас був старший за Марічку на десять років, але дівчина на той момент безумно в нього закохалась. І вік не був перешкодою. Тоді справи Тараса тільки почали йти вгору, і ніхто не міг би звинуватити Марічку в тому, що вона з ним через гроші. А всі, хто знав їхню пару, бачили, як подружжя любить одне одного.
Кажуть, що деякі шлюби укладаються на небесах. Це був їхній випадок. Вони були як дві половинки одного цілого. В їхньому спільному житті не було жодної брехні чи обману.

Бізнес Тараса після весілля стрімко злетів. Він почав добре заробляти, і вони швидко змінили маленьку двокімнатну квартиру на великий будинок. Придбали машини, часто їздили на відпочинок. І їхнє і без того щасливе життя стало ще кращим.
Тарас вважав, що якщо чоловік одружується, він автоматично бере на себе обов’язок утримувати сім’ю. Дружина може працювати, але її гроші не мають бути основним доходом. Тому він навіть не знав, скільки заробляє Марічка. Вона зазвичай витрачала все на себе: салони краси, магазини, різні жіночі дрібнички. Іноді вона купувала продукти або оплачувала рахунки, але це було за її бажанням. Основна роль годувальника лежала на Тарасі. Так йому було комфортніше.

А тепер він мусив зізнатись у провалі. І у своїй слабкості.
Тарас навіть подумав, що якщо після краху бізнесу Марічка захоче піти від нього, він її зрозуміє. Адже він не виконав свого обов’язку.
— Як давно все погано? — тихо спитала Марічка.
— Кілька місяців. Думав, що виплутаюсь, але не вийшло. Сьогодні компанію оголосили банкрутом. Вибач…

Тарас понуро схилив голову. Йому було соромно дивитись дружині в очі.
— Чому ти мені не казав? — злегка образилась Марічка.
— Не хотів тебе втягувати. Сподівався, що сам розберусь.
— Тарасе! — обурилась дружина. — Ми ж сім’я. У радості й у горі, пам’ятаєш? Невже думав, що я буду любити тебе тільки в щасті, а в біді не підтримаю?
— Я просто не хотів вішати це на твої тендітні плечі, — зітхнув він.
— Добре, — з усмішкою погладила його по плечу Марічка. — Ми справимось. Що плануєш?

— Не знаю, — сказав Тарас, зітхаючи. — Треба підрахувати, скільки у нас грошей. Влаштуватись на роботу. Потім, можливо, знову відкрию свою справу…
— Так, — підвелась з дивану Марічка. — Сукню я поверну.
— Навіть не думай! — підскочив Тарас. — Вона тобі так личить, і тобі так подобається.
— Нічого, — заспокоїла його дружина. — У мене цілий гардероб суконь, та й до Оленки на день народження в ній йти неетично, ти сам сказав.
Тарас усміхнувся, відчуваючи, як у нього стискається серце.

— Вона коштує як продукти на півмісяця. Нам це зараз важливіше, — додала Марічка. — А потім, коли все налагодиться, куплю собі іншу, ще кращу.
Увечері подружжя пВони випили по чашці кави, тримаючись за руки, і зрозуміли, що разом зможуть подолати будь-які труднощі.