З життя
Удача! Дав шанс бездомній дитині… Сьогодні він студент!
Нащасливець! Дав шанс безпритульній дитині… Сьогодні він студент!
Кілька років тому, однієї осінньої вечері, я повертався додому. Холодно було настільки, що я кутався в своє пальто. На вулицях не було видно людей, бо вже було пізно.
За дві вулиці від моєї домівки з тіні будинку з’явився силует і зупинив мене.
Це був худий хлопець у сорочці, в руках тримав ніж і тремтів – я не знав, чи від холоду, чи від страху. Сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім зняв пальто і простягнув і його.
Він здивувався і запитав, чому це роблю. Я відповів йому, що якщо він займається цим, то у нього немає іншого вибору.
Хлопець почав плакати, і тоді я зрозумів, що хоча він і високий для свого віку, йому не більше 15. Запропонував йому піти зі мною додому і випити чаю.
Він недовірливо подивився на мене, але все ж пішов.
Тоді я жив сам. Дружина мене залишила через іншого, який заробляв набагато більше від мене.
Вона так і не народила мені сина, якого я хотів. Ми з незнайомим хлопцем зайшли додому, і він почав розглядати мою вітальню з цікавістю.
Щасливий ми!
Сказав, що ніколи не бачив стільки книжок. Запитав, чи всі прочитав, і не повірив, коли я відповів «так».
Я сказав, що якщо хоче, може вибрати будь-яку. Він відповів, що ніколи в житті не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.
Виріс на вулиці і ходив до школи тільки до 4 класу. Коли мама померла, хотіли відправити його до інтернату, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я запитав про його батька, він змовчав.
Того вечора я запросив його переночувати.
Мені стало так жаль цього безпритульного хлопця, що вже до ранку я вирішив залишити його у себе жити і повернути в школу.
Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І я не помилився.
Сьогодні Володимир студент.
Він навчається і працює, сам оплачує навчання. Не хоче бути для мене тягарем.
Знаю, що коли завершить своє навчання, знайде гарну роботу і колись створить сім’ю.
А я завжди його підтримуватиму.
І хоча я не є його батьком у документах, він називає мене «тато».
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose the Perfect Daughter-in-Law and Found My Son’s True Love with a Little Help and a Secret Deal
I Paid for My Sons Happiness I mulled it over for ages, and finally decided I would hand-pick my sons...
The Ringtone on My Daughter-in-Law’s Phone Made Me Rethink Helping My Son’s Young Family Find a Home
Diary Entry Living alone in my lovely one-bedroom flat in the heart of London has suited me well enough these...
For about an hour, I observed young would-be parents who had only just left sixth form.
For about an hour, I observed a pair of soon-to-be parents, barely out of sixth form. Not long ago, I...
“You’re Not a Wife, You’re a Servant. You Don’t Even Have Children!” – When Helena Moved in During Renovations, Her Mother-in-Law’s Cruelty Tested Her and Her Husbands Marriage in Their London Home
Youre not a wife, youre a servant. And you dont even have children! Mum, Emily will be staying here for...
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...