Connect with us

З життя

Урок жизни: выписавшись из больницы, я столкнулась с жестокой реальностью

Published

on

В тихом посёлке под Владивостоком, где старые деревянные дома помнят смех и слёзы многих поколений, моя жизнь, отданная детям, обернулась предательством. Меня, Светлану Петровну, выписали из больницы со словами: “Вам нельзя быть одной”. Горькая ирония — те, ради кого я жила, оказались чужими людьми.

Оглядываясь назад, я снова и снова спрашиваю себя: “В чём моя ошибка?” Была ли я плохой матерью? Оставшись вдовой с крошечным Ваней на руках и семилетней Дашей, я крутилась как белка в колесе. Подработки, ночные смены, кредиты — лишь бы дети не знали нужды. Я не жалела себя, зная: кроме меня, о них не позаботится никто.

Всё отдала, ничего не прося взамен. Даша стала врачом, Ваня — инженером. Пока здоровье позволяло, я нянчила внуков — Максимку и Тимошу. Возила их в школу, кормила блинами по выходным, отдавала последние деньги на игрушки. Радовалась, думая: “Когда-нибудь и мне помогут…”

Но судьба решила иначе. После инфаркта я попала в больницу. Даша зашла на пять минут, Ваня звонил раз в неделю. А когда врачи отпустили меня домой, дети тут же свалили на меня внуков. Я, едва стоящая на ногах, варила им суп, проверяла уроки. Через месяц меня снова скрутило — ноги отказали.

“Ваня, помоги!” — умоляла я. “Мать, мне совещание!” — отмахнулся сын. Даша даже трубку не взяла. Пришлось вызывать такси. Врачи развели руками: “Без ухода не выживете”. А мои драгоценные дети устроили скандал прямо в палате!

“У меня же двушка в ипотеке!” — кричала Даша. “Жена беременна, нам не до тебя!” — орал Ваня. Словно я не мать, а старый диван, который некуда деть. “Убирайтесь!” — выдохнула я сквозь слёзы. Они ушли. Навсегда.

Но жизнь подарила мне неожиданный подарок. Молодая соседка Наташа, которая одна тянет дочку-школьницу, узнала про мою беду. “Бабушка, давайте я вам помогу”, — сказала она просто. Теперь Наташа варит мне борщ, ходит в аптеку. Я отдаю ей половину пенсии — 15 тысяч рублей, остальное уходит на квартплату.

Мои “родные” даже не звонят. Особенно после того, как прознали, что хочу оставить квартиру Наташе. А я… я всё жду. Жду, что Ваня принесёт мне пирожков, как в детстве. Что Даша обнимет и скажет: “Прости, мама”. Но в душе уже знаю правду — иногда чужие люди становятся ближе крови.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + три =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Сила братства

Чоловіча дружба Олег зупинив «Тойоту» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, що переходив...

З життя1 годину ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...

З життя2 години ago

Сила почуттів

Колись, давно, у маленькому селі на Поділлі жив чоловік на ім’я Василь. Довго він сидів, дивився на телефон, мов чари...

З життя3 години ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя4 години ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя5 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя6 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя7 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...