Connect with us

З життя

Ужин для семьи исчез благодаря друзьям дочери!

Published

on

Когда-то давно, в нашем доме в Томске, жила моя дочь — Валентина, или просто Валя. Душа компании, щедрая и добрая, она притягивала к себе ребятню со всей округи. Как же я радовалась, глядя на её весёлые посиделки с друзьями! Чай с пряникамими, песни под гармошку, игры во дворе — всё это было так мило. Но со временем радость сменилась тревогой.

Однажды, вернувшись с работы, я застала на кухне двух незнакомых парнишек. Они уплетали котлеты прямо со сковороды, которые я припасла на ужин для всей семьи. От ужина не осталось ни крошки! Посуду они бросили в раковину и ушли, даже не попрощавшись. Сердце во мне закипело. Готовить заново не было ни сил, ни времени.

Я попыталась объяснить Вале, что нельзя приводить в дом посторонних и кормить их нашими запасами. “Пряники — ладно, но котлеты — это для семьи!” — сказала я. В ответ — вспышка гнева. “Ты просто скупая!” — выкрикнула она, хлопнула дверью и заперлась в комнате. Я стояла в растерянности, чувствуя себя виноватой.

На следующий день я оставила еду — щи да гречку с тушёнкой. Ушла на работу, предупредив: “Готовить не буду, еды хватит на всех”. Но вечером застала мужа, Ивана, у плиты: он жарил яичницу, потому что холодильник снова опустел. Валя снова отказывалась разговаривать, будто я ей враг.

Что делать? Душа болит. Хочу, чтобы дочь была счастлива, но нельзя же позволять ей разорять наш дом. Деньги и так в обрез — работаем, не покладая рук, а тут чужие дети всё съедают. Бабушка твердит: “Раньше бы ремнём таких учили!” Но я не хочу грубости. Как же найти общий язык? Как объяснить Вале, что так нельзя, не оттолкнув её?

Было ли у вас такое? Как выходили из положения? Голова кругом…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім + 4 =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя33 хвилини ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя2 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя2 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...

З життя3 години ago

Сила братства

Чоловіча дружба Олег зупинив «Тойоту» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, що переходив...

З життя4 години ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...

З життя5 години ago

Сила почуттів

Колись, давно, у маленькому селі на Поділлі жив чоловік на ім’я Василь. Довго він сидів, дивився на телефон, мов чари...

З життя6 години ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...