Connect with us

З життя

В 47 лет я утратил радость жизни…

Published

on

Мне 47, но в душе — будто пепел.

Женщины в России не просто работают — они живут на две жизни. Сначала смена в офисе, потом — дома. Мы тянем на себе всё: детей, быт, стареющих родителей, бесконечные «надо» и «срочно». Улыбаемся, делаем вид, что справляемся, но в какой-то момент просто ломаешься. По паспорту ещё не бабушка, но сил уже нет. Внутри — пустота, будто всё выгорело.

Иногда думаю: пенсия — не просто так придумана. Вот только зачем ждать её так долго? Да и как на эти копейки жить, если даже с зарплаты в 50 тысяч еле сводишь концы с концами? А отдыхать хочется сейчас…

Читала, конечно, про женщин, которые «расцветают» на пенсии: учат языки, путешествуют, находят хобби и даже любовь. Откуда у них энергия? Не понимаю.

Мне 47. Есть семья, двое сыновей — Сашка и Мишка. Но ничего не хочу. Ничего. Не жду утра, не строю планов, не мечтаю. Мысли только одна: как дотянуть до вечера. Может, это потому, что родила поздно: первого в 35, второго — в 39. Сейчас одному девять, другому — уже тринадцать. А я будто старше всех.

Утро — гонка: завтрак, сборы, рюкзаки, школа. Потом работа. Торгую медицинским оборудованием — звонки, клиенты, договоры, вечные переговоры. И даже после работы покоя нет: телефон не умолкает. Вдруг пропустишь выгодный заказ?

Вечером — уроки, стирка, ужин, школьный чат, где каждый день: «Срочно сдать 500 рублей на подарок», «Завтра принести тетради в клетку», «Кто поедет на экскурсию?» Всё на мне.

Не помню, когда отдыхала последний раз. Отпуск? Две недели в году. Но они уходят на разбор долгов: то документы, то ремонт у родителей, то дела, которые копились полгода. Возвращаюсь с «отдыха» ещё более измотанной.

Муж — Вадим — не плохой. Не лежит на диване, помогает. Но главная забота всё равно на мне. Я — как ежедневник на ножках: в голове сотня пунктов «не забыть».

А ещё тревога. Устала. Денег вечно в обрез. Мы не нищие, но и не шикуем. Даже поездка на озеро в соседнюю область кажется несбыточной мечтой.

Родители — им уже за 70. Сами едва ходят, с внуками не посидят. Я им помогаю, конечно. И чувствую вину: все во мне нуждаются, а себя — нет. Иногда смотрю на маму: в её годы она казалась бодрее меня. А я? Притворяюсь сильной, улыбаюсь. Но внутри — ни капли сил.

Почему я так? Другие же радуются, путешествуют, выкладывают фото с Чёрного моря. А я — как выжатый лимон. Не умею расслабляться. Может, я просто не такая?

Или это не только у меня?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя44 хвилини ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя47 хвилин ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя53 хвилини ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...

З життя1 годину ago

Відтоді діти дзвонять щодня, але я відчуваю: їх цікавить не турбота, а спадок

Надія Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи на похмурий зимовий дворик. У квартирі панувала тиша, лише годинник не поспіша відлікував секунди....

З життя2 години ago

Таємниця ранкового сніданку: сусідська доброта

Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів Життя самотнього батька – це безкінечний вир клопотів та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оленка...

З життя2 години ago

Глузування над дівчинкою: доленосна зустріч

**Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч** На пишній вечірці в одному з заможних будинків підкиївського селища Надія і її донька...

З життя2 години ago

Відтоді діти телефонують щодня, але відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині

З тих пір діти дзвонять мені кожного дня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині. Ганна Іванівна...