Connect with us

З життя

В 47 лет я утратил радость жизни…

Published

on

Мне 47, но в душе — будто пепел.

Женщины в России не просто работают — они живут на две жизни. Сначала смена в офисе, потом — дома. Мы тянем на себе всё: детей, быт, стареющих родителей, бесконечные «надо» и «срочно». Улыбаемся, делаем вид, что справляемся, но в какой-то момент просто ломаешься. По паспорту ещё не бабушка, но сил уже нет. Внутри — пустота, будто всё выгорело.

Иногда думаю: пенсия — не просто так придумана. Вот только зачем ждать её так долго? Да и как на эти копейки жить, если даже с зарплаты в 50 тысяч еле сводишь концы с концами? А отдыхать хочется сейчас…

Читала, конечно, про женщин, которые «расцветают» на пенсии: учат языки, путешествуют, находят хобби и даже любовь. Откуда у них энергия? Не понимаю.

Мне 47. Есть семья, двое сыновей — Сашка и Мишка. Но ничего не хочу. Ничего. Не жду утра, не строю планов, не мечтаю. Мысли только одна: как дотянуть до вечера. Может, это потому, что родила поздно: первого в 35, второго — в 39. Сейчас одному девять, другому — уже тринадцать. А я будто старше всех.

Утро — гонка: завтрак, сборы, рюкзаки, школа. Потом работа. Торгую медицинским оборудованием — звонки, клиенты, договоры, вечные переговоры. И даже после работы покоя нет: телефон не умолкает. Вдруг пропустишь выгодный заказ?

Вечером — уроки, стирка, ужин, школьный чат, где каждый день: «Срочно сдать 500 рублей на подарок», «Завтра принести тетради в клетку», «Кто поедет на экскурсию?» Всё на мне.

Не помню, когда отдыхала последний раз. Отпуск? Две недели в году. Но они уходят на разбор долгов: то документы, то ремонт у родителей, то дела, которые копились полгода. Возвращаюсь с «отдыха» ещё более измотанной.

Муж — Вадим — не плохой. Не лежит на диване, помогает. Но главная забота всё равно на мне. Я — как ежедневник на ножках: в голове сотня пунктов «не забыть».

А ещё тревога. Устала. Денег вечно в обрез. Мы не нищие, но и не шикуем. Даже поездка на озеро в соседнюю область кажется несбыточной мечтой.

Родители — им уже за 70. Сами едва ходят, с внуками не посидят. Я им помогаю, конечно. И чувствую вину: все во мне нуждаются, а себя — нет. Иногда смотрю на маму: в её годы она казалась бодрее меня. А я? Притворяюсь сильной, улыбаюсь. Но внутри — ни капли сил.

Почему я так? Другие же радуются, путешествуют, выкладывают фото с Чёрного моря. А я — как выжатый лимон. Не умею расслабляться. Может, я просто не такая?

Или это не только у меня?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Чекаючи на нього…

Роса ще не зійшла з трави, туман повільно відступав на протилежний берег річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчастої лінії...

З життя24 хвилини ago

Життя сповнене несподіванок

Життя сповнене несподіванок — Мамо, я пішла. — У кухню заглянула Оксана. Марія відвернулася від плити й прискіпливо подивилася на...

З життя1 годину ago

Заради тебе…

Корінь мене… Олена монотонно проводила праскою по дошці. Крапельки поту котилися по скроням, шиї, спині. Спека трохи вщухла до вечора,...

З життя1 годину ago

Незвичайна романтика

Невчасне кохання Оксана зазирнула у кімнату матері, побачила, що та спить, і прикрила двері. — Оксано, — раптом покликала мати...

З життя2 години ago

Чудо в коробці

**Подарунок** Оксана обійшла квартиру, ще раз перевірила, чи все вимкнено, чи немає безладу. Обожнювала повертатися до чистого помешкання. Ну куди...

З життя3 години ago

Шлях до щастя через відпустку

**Щоденник: Подорож за щастям** Цілий рік ми мріємо про відпустку, готуємося, сподіваємося, що повернемося щасливими. Але часто все виходить навпаки…...

З життя4 години ago

Я оберу тебе…

Я виберу тебе… На самому першому занятті в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, схожі між собою....

З життя5 години ago

Невипадкова доля

Таке вже її життя Марічка поспішала додому. Під талим снігом ховались остороньки льоду, ноги роз’їжджались, а на дорозі стояли калюжі....