Connect with us

З життя

В полоні у власних онуків

Published

on

Володарка власних онуків

Все своє життя я присвятила дітям. Коли чоловік залишив мене ще в юності, вся відповідальність за виховання двох доньок лягла на мої плечі. Вони були моїм ясним промінням, моїм натхненням, суттю кожного дня. Щоб нагодувати, взути та вдягнути їх, я працювала на двох роботах, майже не спала, постійно жила між домом, школою, магазинами та лікарнями. Моя мама була єдиною опорою — вона доглядала за дівчатками, коли я була на змінах, слідкувала за їхніми заняттями, вчила їх життя. А я… майже нічого не пам’ятаю з тих років, окрім втоми, безкінечної метушні і тиші всередині.

Потім захворіли батьки — один за одним. Я бігала між домівкою, лікарнями й роботою, втрачаючи сили, але не здавалася. І ось зараз, коли мені вже перевалило за шістдесят, я нарешті на пенсії. Наче має бути радість — виростила, поставила на ноги, дала освіту, відпустила у власне життя. Обидві доньки одружені, у кожної по дитині, а у молодшої навіть двоє.

Коли з’явилися онуки, я з радістю запропонувала свою допомогу. Здавалося, що я, яка пройшла через усі труднощі материнства, як ніхто розумію, як важко з малюками. Я дійсно люблю проводити з ними час — вони такі щирі, такі справжні. Їхній сміх наче повертає мене в молодість, робить молодшою. Я щаслива бути з ними. Але в якийсь момент я усвідомила: я більше не бабуся — я няня на повний робочий день. І без жодної платні та вихідних.

Мої доньки будують кар’єри, ходять у салони, зустрічаються з подругами, подорожують зі своїми чоловіками. А я — я постійно вдома, з одним або трьома дітьми водночас. Не тільки у будні, але й у свята. Жодного Нового року за останні п’ять років я не провела у спокої чи з книжкою. Я весь час на вахті — годую, переодягаю, заспокоюю, витираю носи і збираю іграшки. Онуки чудові, але сил у мене вже не так багато. Я втомилася.

Я не хочу здаватися невдячною матір’ю чи бабусею. Я все ще готова допомагати. Але це має бути за взаємною згодою, а не як обов’язок. Чому ніхто не запитує: «Мамо, а як ти почуваєшся? Чи хочеш ти на вихідних бути з онуками, або, можливо, краще відпочити, зустрітись з подругами, сходити до театру?»

Так, я мрію про театр. Про тиху прогулянку парком, де я не біжу за малим із розв’язаним шнурком, а просто йду і дихаю. Я давно хочу поїхати в Карпати. Звучить наївно, але я завжди мріяла побачити Карпати навесні — коли гірські схили вкриваються цвітом, коли повітря ще чисте і прозоре. Я дивлюсь на фотографії в інтернеті і думаю: «Невже я так і помру, так і не вибравшись із цих чотирьох стін, наповнених дитячим плачем і кашами?»

Я боюся піднімати цю тему з доньками. Боюся образити, зруйнувати тендітний баланс. Бо вони можуть сказати: «Ти ж сама пропонувала». Так, пропонувала. Але не говорити про стриману доглядальницю.

Я не хочу, щоб мої онуки зростали з думкою, що бабуся — це людина, яка завжди поруч, але яку не помічають. Мені важливо, щоб вони знали — у бабусі теж є життя, мрії, інтереси.

Я не прошу багато. Хай мої доньки зрозуміють, що я не вічний двигун. Що любов до онуків не означає повної відмови від себе. Що я маю право на особистий час.

Можливо, хтось прочитає мої слова і впізнає в них свою маму. Можливо, перед тим як залишити дитину у бабусі «на кілька годин», ви запитаєте: «A ти, мамо, чого хочеш?»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 2 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Тайны рода и поиск счастья

Семейные тайны и дорога к счастью Анастасия Степановна купила на базаре в деревне Березовка корзинку душистой земляники и решила заглянуть...

З життя20 хвилин ago

«Мама ругает меня за отказ помочь с братом, но я сбежала из дома после школы»

Вот твоя история, переложенная на русский лад — с душой, с болью, с теми самыми нотками, которые ты просила. Мама...

З життя25 хвилин ago

Потерянные надежды: Любовная драма безымянной пары

Разбитые розы: История любви Полины и Виктора Тамара Ивановна ворвалась в комнату дочери на заре, её шаги гулко разносились в...

З життя26 хвилин ago

Ультиматум о помощи, поставивший под угрозу наследство и разделивший семью

Алёна сидела за старинным дубовым столом в своей квартире в Нижнем Новгороде, сжимая в руках чашку с остывшим чаем. Её...

З життя28 хвилин ago

Он осознал свою любовь, когда её уже не было.

Сергей сидел в машине и тупо смотрел на дверь ресторана. Руки дрожали, в ушах звенело — ну классика, в общем....

З життя42 хвилини ago

Разбитые розы: История любви без имен

**Сломанные розы: Драма любви Светланы и Игоря** Рано утром, когда первые лучи солнца только пробивались сквозь занавески, Ольга Дмитриевна ворвалась...

З життя1 годину ago

Время, чувства и новый союз

Прошлое, любовь и новая семья Надежда с мужем Алексеем сидели на кухне в своём доме в деревне Берёзовка. Вдруг раздался...

З життя1 годину ago

Сбежала из дома: мама упрекает меня в отказе помочь с больным братом

Мама упрекает меня за то, что я не помогаю ей с больным братом, но после школы я собрала вещи и...