Вам тут нічого не належить

Нічого вашого тут немає

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно, – промовляв Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені байдуже, що буде далі, – відповіла Лєра.

Її вже зовсім втомила ця ситуація, і вона не збиралася терпіти це далі.

Головна проблема була в тому, що Ігор був дуже спокійною людиною, і його мати цим відверто користувалася. На відміну від нього, Агнеса Юріївна була доволі наполегливою особою.

Палець в рота не клади, інакше по лікоть відкусить. Про таких, як вона, завжди казали так.

О, якби ж тільки Лєра дізналася про це раніше, все було б набагато простіше.

Декілька місяців тому

– Скільки ви платите за оренду квартири?

– 15 тисяч гривень, – відповів Ігор.

– Та це ж якісь космічні гроші! Тоді ви точно ніколи не накопите на власне житло, – сказала Агнеса Юріївна.

– А що нам тоді робити? Не в гуртожитку жити з тарганами і алкоголіками, – вигукнула Лєра.

– Звичайно, ні. У мене є краща ідея.

Тут свекруха запропонувала їм переїхати до її приватного будинку. Місця в неї було вдосталь – цілих чотири кімнати. Обирай яку хочеш.

– А що, непогана ідея. Мені подобається, – радісно сказала Лєра.

Але було видно, що Ігор зовсім не в захваті від маминої пропозиції і лише ввічливо сказав, що вони подумають.

Як тільки пара повернулася додому, Лєра одразу почала розмову.

– В якому сенсі подумаємо? Над чим тут можна думати? Ігоре, треба погоджуватися. Я і сама вже втомилася щомісяця віддавати по 15 тисяч. Ми дійсно так ніколи не заощадимо на власне житло.

Ігор лише похитав головою.

– Лєра, ти просто не знаєш мою матір! На вигляд вона здається такою простою і добросердечною.

– Та годі, це всі твої дитячі ображення. Тому ти перебільшуєш.

Коли він був ще малий.

– Мамо, віддай, це ж мої гроші, – почав плакати маленький Ігор, якому виповнилося 10 років.

– Тут нічого твого немає, – строго сказала Агнеса Юріївна, паралельно зволожуючи пальці слиною і перераховуючи гроші.

– Але ж це мені подарували на день народження.

– Все, що є в цьому домі – належить мені. Запам’ятай це раз і назавжди.

Ігор чудово це запам’ятав і не хотів жити з матір’ю, але Лєра не переставала наполягати.

Зрештою, вона умовила його погодитися.

На диво, перший час вони з Агнесою Юріївною дійсно добре ладнали. Мама майже не втручалася в їхнє життя.

Правда, з кожним днем її вимоги почали зростати. Особливо через місяць, коли вона зрозуміла, що пара вже добре влаштувалася.

Агнеса Юріївна зажадала, щоб вони тепер оплачували не тільки продукти, але й частину витрат за проживання.

– Вибачте, мої милі, але за світло і воду платити ніхто не скасовував. А жити на одну пенсію складно.

– Ігорю, твоя мама права. Я повністю з нею згодна, – кивнула Лєра і продовжувала їсти смажену картоплю.

Дружина теж добре влаштувалася. Вона ніколи особливо не любила готувати і тепер це робила за неї свекруха. Але такий “ресторан” почав обходитися їм набагато дорожче.

Так, Агнеса Юріївна без сором’язливості брала за це гроші. І з кожним місяцем сума лише зростала.

– Лєро, тобі не здається, що ми почали витрачати набагато більше грошей, ніж на орендовану квартиру?

– Чому ти так вирішив? – здивовано подивилася дружина.

– А ти сама порахуй. Плата за комуналку, за їжу, за приготування їжі, інші витрати. Тут явно більше, ніж 15 тисяч.

– Можливо…

– Я точно тобі кажу. Тим більше, що відкладати ми стали значно менше, як тільки сюди переїхали.

Було прийнято рішення повернутися на орендовану квартиру. Але тут Агнеса Юріївна вже знала, що казати.

– Та киньте. Залишайтеся і живіть скільки хочете. До речі, мені ж треба ще тут з ремонтом допомогти. Не буду ж я на пенсію наймати робітників.

Що правда, то правда. Совість не дозволила молодим залишити матір. Та й жили вони тут вже пристойно. Треба було допомогти.

Нарешті, Агнеса Юріївна натякнула, що на ремонт у неї не вистачає грошей.

– Ви ж бачили, які ціни! За останні пів року тільки як зросли!

– Так, ми розуміємо. Обов’язково допоможемо, правда Ігоре?

– Так.

Агнеса Юріївна прекрасно бачила його вираз обличчя.

– Ігорчику, ти чимось невдоволений?

– Все нормально, мамо.

– Гаразд, бо ж я для нас стараюся. Щоб всім нам комфортно тут жилося.

Зрештою, вони зробили ремонт.

Але не в одній кімнаті, а відразу в чотирьох. Агнеса Юріївна наполягла, що краще зробити це зараз, ніж потім, коли ціни злетять ще вище.

Потім вона прямо сказала, що потрібна нова пральна машина, а посудомийна теж не завадить. Руки ж не залізні.

Звичайно, вони все для неї купили.

Але був один нюанс. Купівля квартири весь час відкладалася на більш тривалий термін.

Минуло 2 роки.

Ігор і Лєра чудово розуміли, що з кожним роком запити Агнеси Юріївни лише зростають.

Якби вони жили окремо, то давно б вже накопичили на власне житло. У крайньому разі, взяли б кредит, але все пішло не за планом.

– Я не хочу сваритися з мамою, зрозумій мене правильно, – промовляв Ігор.

– Тоді я сама все їй скажу. Мені байдуже, що буде далі, – відповіла Лєра.

Її вже зовсім втомила ця ситуація, і вона не збиралася терпіти це далі.

– Гаразд, я тебе зрозумів. Щось придумаю.

І тут Ігорові прийшла в голову геніальна ідея.

– Мамо, треба поговорити.

– Про що?

– Пам’ятаєш, ти казала, що цілий приватний будинок для тебе задорого?

– І що?

– Може, продамо його і купимо всім нам житло. Маю на увазі квартиру. Окрему для тебе і для нас.

Тут Агнеса Юріївна підскочила з місця і почала кричати на сина:

– Ти що, зовсім з глузду з’їхав? Ніколи!

– Чому?

– Бо це мій будинок і я тут житиму.

– А ми?

– А що ви? Вас хтось звідси гонить?

Ігор зрозумів, що у Агнеси Юріївни був спланований цілий план з самого початку.

– Ні, але ми хочемо жити окремо.

– Ну, так купуйте квартиру і живіть. А те, що відкласти не вийшло – це вже ваші проблеми. Працювати треба більше, Ігорчику!

“Так, щоб ще більше віддавати тобі”, – подумав Ігор, але промовчав.

– Взагалі, хочете, живіть, не хочете – вперед на орендовану. Тільки майте на увазі, що там ціни теж зросли.

Лєра вирішила втрутитися, оскільки Ігор з матір’ю знову не міг сам дати ради.

– Агнеса Юріївна, але ж ми вкладали гроші в цей будинок, і Ігор має рацію.

– Йди і доведи це юридично. Я тут власник, і все, що тут є – лише моє. Кому не подобається – вперед на вихід.

Зрештою, Ігор і Лєра зрозуміли, що жити з Агнесою Юріївною був не найкращий варіант. Вони вирішили знову жити на орендованій квартирі і заощаджувати на житло.

Тепер думали відкласти хоча б на перший внесок у кредит.

А от Агнеса Юріївна на життя не скаржилася. Навпаки, запрошувала родичів у гості і пишалася тим, який чудовий ремонт зробила. А ще речі руками не треба прати, і посуд мити теж.

– Найважливіше – вчасно прийняти правильне рішення, – знову повторила вона свою улюблену фразу і продовжила пити чай зі смаколиками.