Connect with us

Storie di vita

Вчора таксі привезло водія, що вразив мене до глибини душі.

Published

on

Вчора викликала таксі, і мене вразив водій, який приїхав. Вразив настільки, що другий день не можу про нього не розповідати:

Сідаю в авто. Водій посміхається, а я в телефоні, вирішую робочі питання.

– Вам не дме?
– Ні, дякую, все добре.
– Ви не змерзли?
– Ні, мені справді комфортно.
– Хочете цукерок? Я тільки-но купив у магазині. Такі смачні! Обожнюю їх! Зазвичай не пропоную пасажирам, це не завжди доречно. Але вам захотілось. Зрозумію, якщо відмовитеся. Хочете?
– Хочу!

Віддав мені цілу коробку. Пожартувала, що розумію, чому у нього такий високий рейтинг. Зупиняємося на світлофорі, поруч проходять хлопці з квітами.

– Любите квіти?
– Люблю.

Зупиняє хлопців, купує мені квіти. Очі на лоба лізуть. Їду, усміхаюся… приємно… Намагалася зрозуміти, що відбувається – ранок, ще сонна.

Почали говорити про дітей. У нього дочка на другому курсі університету в Польщі. І коли він сказав наступне, моя щелепа відвисла.

«Знаєте, Олеся. Я так радію, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Мені це реально подобається. Дочка дзвонить, просить грошей на якісь речі. Ну, вона ж у Польщі. Сумує. А я поповнюю їй картку, і так на душі легко. Просто радість! Що я для своєї дитини зробив щось приємне. Уявляю, як вона там якісь хусточки купе, піцу з друзями замовить, їй на все вистачить. І мені від цього тепло.

А ще знаєте, коли я відвожу дружину на манікюр (на хвилинку, так?), я сам оплачую. І так радію! Вона ж потім цей манікюр мені ще два тижні показуватиме і усміхатиметься. І мені від цього так добре, ви собі не уявляєте. Я ж для сім’ї щось хороше зробив! І мені від цього так на душі добре.»

На цьому етапі я вже забула про всі вхідні на своєму телефоні.

«А знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! Дивлюсь на пішоходів, і майже не бачу “своїх”, усміхнених. Усі такі похмурі та напружені. Ви взагалі перша, хто усміхнулась мені за останні кілька днів з пасажирів.

Нещодавно зустрів знайомих. А у них двоє дітей – у першому класі та в третьому. І вони скаржилися, як дорого дитину до школи зібрати, а речі купити, підручники, форму, курси…»

Розповідали хвилин п’ятнадцять, а на них обличчя не було.

А я запропонував рішення. Знаєте яке?

Сказав – йдіть у найближчий дитячий будинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь – “ні, ну як це… так не можна… ми ж їх любимо, це ж наші діти…”

Ну ось ваші діти – значить, будьте вдячні за те, що Бог дав вам здорових, живих красивих дітей. Багато людей мріють про це і на всі гроші світу готові, а у вас цей дар вже є. Подарунок долі. Любіть їх – робіть все для них. І робіть так, щоб вони про це “все” навіть не дізнались. Не любите – здайте в дитбудинок.

Що ви скаржитесь?

Настільки щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя. І в більшості так, правда?…»

Він ще про щось розказував далі. Я мовчала, слухала (це рідко буває), і моєю головою проносились фрази «оплачую манікюр дружині й радію», «роблю щось для дитини й радію».

Зрозуміла, що цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить у жодні ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його немає на обкладинках. З ним не беруть інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я.

Але в його житті більше, ніж у всіх інших! Любові, світла – справжнього світла, не телевізійного! – більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.

Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Бути вічно з кислим обличчям (ти ж у великому бізнесі), або не усміхатись, бути вічно зайнятим і незадоволеним, не вміти радіти, або говорити жінкам «ооо, знову на свої салони гроші висмоктуєш з мене», або ставитись до життя, як до боротьби та випробування.

Вийшла з машини з квітами, цукерками та супроводжена 100500 компліментами. Цікаво, він так масштабує свій світло на всіх людей? Вийшла і зрозуміла, що мені світло!!! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.

Я таких інсайтів і прояснень після тренінгів ніколи не отримувала.

Вчителі поряд!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 3 =

Також цікаво:

EN2 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita6 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita7 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita7 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

EN11 години ago

Fifteen Percent of Dolan’s Auto That Diane Never Got

People in Erie still tell this story the way my wife's aunt tells it. The ungrateful mechanic who took her...

EN11 години ago

The Stranger in Aisle Nine Warned Daniel About Natalie’s Signature

Daniel Marsh almost skipped the Fry's on Grant Road that Tuesday. He had forty minutes before his first appointment at...

Storie di vita11 години ago

Dopo 31 anni di matrimonio, mio marito mi lasciò per una collega

Quando Sergio suonò il campanello, era passato esattamente un mese dalla sera in cui se n’era andato. Stavo sistemando alcuni...

EN11 години ago

Troy Forged My Signature for $52,000 in Bozeman, and Sandra Expected Me to Pay It Quietly

My mother-in-law has a specific way of saying "mechanic" that makes it sound like a crime. She did it again...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.