Вчора вони одружилися, сьогодні розповіли мамі.

Вашій дівчинці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він вчора став чоловіком матері. Вони їй сьогодні про це сказали.

Дівчина закрилась у своїй кімнаті і цілий день звідти не виходила. Вони кликали її, мати підходила до дверей, пропонувала піти разом у кіно, на атракціони, у парк, в гості. Вона вперто мовчала. Лежала на своєму дивані. Спочатку поплакала. Потім заснула. Потім просто дивилася у стелю і думала. А до вечора дуже захотілося їсти, і вона вийшла сама.
Звикала кілька років. В штики приймала кожне слово матері. Зневажливо кривилася, спостерігаючи за ними разом. Грубіянка, нахабниця, ненависниця.
Молода сестра матері намагалася з нею поговорити. Не піддавалась. Думала втекти з дому. І одного разу таки втекла. До ночі сиділа навпочіпки в сусідньому домі на сходах, що ведуть на горище. Потім змерзла і відправилась до тієї самої сестри матері.
Коли за нею приїхала мати, дівчина вже відігрілася і повечеряла. У матері дрібно тремтіли руки і були заплакані очі. Мати приїхала сама.

Додому повертались на таксі. Вона бачила профіль матері. Мати виглядала старою. А він був красивим.
Тоді вперше він зник на цілий місяць. Дівчина ні про що не запитувала матір. Мати нічого їй не говорила. Але вдома стало як колись. Вона і мати. Навіть потроху теплішали стосунки. І дівчина заспокоїлась.
А потім він знову з’явився в квартирі. Молодий чоловік матері. І дівчина змирилася з тим, що він увійшов у їхнє життя назавжди.
Їй – 18, йому – 28, матері – 38. Одного разу вона передавала йому ніж через стіл. Вони обідали. І навмисно трохи довше затримала свою руку в його руці. І дивилася при цьому прямо в очі. Він теж дивився прямо в її очі. Мати зблідла і опустила голову. Усі доїдали мовчки.

А потім матері не було вдома, вона підійшла до нього, вперлася чолом у спину і затримала дихання. Він на секунду застиг, повернувся, легенько її відсторонив, трохи струснув за плечі і попросив не дуріти.
І вона зайшлася в істериці. Ну чому-чому-чому?! Що ти знайшов у ній?! Вона ж старуха! На її шиї повно зморшок, ти ж бачиш? Навіщо тобі старуха?!
Він приніс воду, посадив її в крісло, вкрив пледом. І вийшов, грюкнувши дверима. Вона сиділа в соплях, ковтала сльози і розуміла, що треба йти в гуртожиток чи на квартиру. Її щойно відштовхнули, як кошеня. Знехтували нею. Принизили. Відсунули.
Він був красивим. Він їй снився. Він не приходив додому. Мати мовчала. Вони обидві ходили по дому, як тіні.

Повернувся через кілька днів. Матері не було, вона знову була одна. Сиділа за столом на кухні, пила чай і писала конспект.
Він підійшов до столу, у неї завмерло серце. Сів навпроти і, дивлячись їй в очі, втомленим голосом сказав: я люблю твою матір, прийми це, не тебе, твою матір, і давай більше до цього не повертатися і не тріпати нерви один одному, ти ж доросла дівчинка.
І не відвів очей, поки говорив.
Доросла дівчинка пролежала всю ніч з сухими очима і порожньою головою, а на ранок наткнулася на нього і матір на кухні. Вони цілувалися. Її занудило, і вона ледве встигла забігти в ванну.
Місце в гуртожитку знайшлося. Мати просила повернутися. Потім, трохи часу пізніше, дала їй гроші на квартиру.

Їй – 25, йому – 35, матері – 45. Як не дивно, стосунки майже налагодилися. Вона приходила в гості. Вони разом обідали, балакали та сміялися. Сестра матері одного разу сказала: слава богу, ти подорослішала.
Мати була щаслива, вона була спокійна, він був як і раніше красивим. Ні, він був дуже красивим. Занадто. Вона ловила себе на думці, що всіх своїх шанувальників порівнює з ним. І ця думка їй не подобалася.
А потім у неї трапилася нещасна любов. Безвихідна. Він був одружений і не збирався йти з дому. А вона його любила. Чергувала біля роботи. Плакала. Не хотіла бути “дружиною в обідню перерву”. Усе відбувалося гірко, рвано, боляче. Він возив її на море. Дарував подарунки. І дивувався, невже їй цього мало? Невже напевне треба все це помістити в якісь рамки, попередньо походивши у фаті? І зубні щітки в склянці. У нього це вже було. Навіть найбільше кохання перетворюється на нудну подію, коли люди постійно мелькають один перед одним, вирішуючи загальні побутові проблеми.

Вона не погоджувалась, вперто мотала головою. І пам’ятала, як її матір цілував чоловік на кухні. А вона, дурна, втікала у ванну, де її вивертало від відрази. Як вона не розуміла, що життя удвох може бути іншим? Гарним. Спокійним. Справжнім.
Того року її штормило сильно. Вона рідко заскакувала додому. Пару разів перетиналася з матір’ю в кафе, пару разів заїжджала до них. Мати трохи схудла. Воно й зрозуміло – мати взагалі дуже серйозно за собою слідкувала. У матері як і раніше був красивий чоловік, і вона, доросла і вже все розуміюча, остаточно відчула свою матір.

Їй – 28, йому – 38, матері – 48. Їй випала робота в іншому місті, і вона поїхала. Вірніше, роботу в іншому місті вона шукала сама. Рятуючись від колишніх важких стосунків, які вкрали у неї майже три роки життя.
На новому місці обвиклася. Заспокоїлася. І навіть зав’язалися романтичні стосунки з колегою. Неодруженим і симпатичним. Начебто треба було виходити заміж, дітей народжувати. І щось вирішувати зі своїм життям.
Чоловік матері приїхав у відрядження в її нове місто. Вони пішли обідати разом. Їй було легко і весело. Вона розповідала йому в деталях про своє нове життя, розпитувала про справи, про матір. Він відповідав. Вона перевела погляд на його руки і гостро, фізично, відчула, як їй хочеться, щоб він її обійняв…
Він, здається, зрозумів. Замовк. Підбирав слова. Боявся образити. Сказав все-таки. Він любить її, маленьку вперту дівчинку, він знає і відчуває її біль, образи, бажання, вони завжди будуть добрими друзями, і вона завжди зможе розраховувати на його допомогу.
Обом було ніяково. Вона тряхнула головою і засміялася: ну й справді, чого вона від нього хоче?

А потім він їй подзвонив і сказав, що мама занедужала, чекає на неї. Вона негайно передзвонила матері, у тої був стомлений, але підбадьорливий голос. Звичайно, моя дівчинко, можна на вихідні. Не на ці, так, роби свої справи. Давай на наступні. Так, рада буду тебе бачити, дуже скучила. А ти пробачила мене, раптом несподівано спитала мама. Ну, за нього пробачила? Він тобі подобався, я побачила і зрозуміла це відразу. І я сто разів пошкодувала, що так все сталося. Ти пробач мене, будь ласка. Найменше я хотіла заподіяти тобі біль…

А потім він знову подзвонив їй і сказав, що мама в клініці. І треба їхати. Два дні її відрядження, і вона приїде. Два дні – це не довго ж, правда? Не довго, приїжджай, якраз будуть аналізи і діагноз.
Вона приїхала. До матері вже не встигла. Він стояв у лікарняному коридорі з порожніми очима. Красивий і неземний. Важко на неї дивився. І відвернувся до вікна.
Після похорону вона ходила привидом по квартирі. Перекладала речі, бралася перемивати чистий посуд, заварювала по кілька разів і виливала остиглий чай, помила вікна.

Він теж чимось себе зайняв. Приходив пізно з роботи. Не вечеряв. Тихо прокрадався в спальню.
Вона одного разу, коли його не було, заглянула туди. Пахло материними духами і колишнім щастям. У неї заноїло серце, коли вона побачила мамині фотографії на комоді, на стіні, на покривалі… Різко закрила двері.
Подумала, що вона так нічого про них і не зрозуміла. Подумала, що вже ніколи і не зрозуміє…