Connect with us

З життя

Від вибухового сміху в маршрутці у всіх заболілі животи – дізнайтесь чому!

Published

on

Від сміху, який здатен був заразити кожного, жителям маршрутки заболів живіт – хочете дізнатися, чому?

Після важкого робочого дня, як завжди, я взяла свою сумку, накинула плащ і побігла на зупинку. Саме під’їхав потрібний мені автобус, я встигла добігти. Заплигую в маршрутку, починаю шукати в сумочці гаманець, щоб дістати банкноту та розрахуватися, і розумію, що залишила його на роботі. Думала, можливо, в кишенях знайду хоч якісь копійки – але і там пусто.

Що ж тепер робити і як оплатити проїзд?

Боже, як же мені соромно! Ще й водій постійно кидає погляди у дзеркало заднього виду і каже: «Прошу усіх, хто зайшов, оплатити за проїзд». Я продовжую нишпорити по всіх закутках сумки в пошуках хоч якоїсь гривні, та все намарно. Раптом в руки мені потрапила молочна шоколадка, яку подарувала зранку колега на честь мого дня ангела. Як же добре, що я її вранці кинула в сумку.

І тут мене осінило: я вирішила платити за проїзд не грошима, яких у мене не було, а… шоколадкою. Я передала її чоловікові, який стояв переді мною, зі словами: «Передайте водієві, будь ласка!». Без сумніву, кожен, кому вона потрапляла до рук, починав голосно і заразно сміятися.

Нарешті моя шоколадка опинилася в руках водія. Він був шокований, що це не гроші, але зовсім не злий, а навпаки. Вирішив підняти настрій абсолютно кожному в його автобусі, тому передав мені решту. Уявляєте?! До мене повернулися три шоколадні цукерки і дві карамельні.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + двадцять =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Ніби порожньо, але має велике значення

Ніби порожньо, але означає багато Віра їхала у автобусі №73, що пробирався крізь засніжений Чернігів. Вмостилася біля вікна, впіймала поглядом...

З життя12 хвилин ago

Понедельник: Начало пути к себе

**Обретение себя в понедельник** В тот понедельник Света проснулась слишком рано. Не из-за будильника, не из-за шума — просто открыла...

З життя15 хвилин ago

Дочка, таємницю про яку мали зберегти в секреті

Сьогодні я згадала історію, яку ніколи не розповідала нікому. Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар...

З життя25 хвилин ago

«Ти вже маєш чотири квартири, а ми з матір’ю куди, на вулицю?»

«Оленко, борони Боже, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з матір’ю куди, на...

З життя45 хвилин ago

Незачинені вікна

Невідчинені вікна Ганна вперше за довгі місяці почула власний голос. Він пролунав сипло, нерішуче, наче пробився крізь шар пилу, що...

З життя45 хвилин ago

«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я...

З життя52 хвилини ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...

З життя1 годину ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...