Connect with us

З життя

Відсудити квартиру у дітей: чому я не соромлюся жити для себе навіть на схилі літ.

Published

on

Вирішила я відвоювати свою квартиру у власних дітей. І зовсім за це не відчуваю жодного сорому. Хоча і скоро мені буде вісімдесят, але зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочеться провести останні роки життя для себе.

Часто буває так, що в старшому віці люди починають шкодувати про те, як прожили своє життя. Розмірковують, як могли б зробити все краще, в які моменти вчинити інакше, щоб результат був зовсім інший. Ось чому намагаються вмовити своїх дітей не повторювати їх помилок.

Я ж вирішила порушити всі ці стереотипи. В старості житиму для себе. Адже все своє життя присвятила чоловікові, дітям і онукам. Ледь закінчила школу, як вийшла заміж. Згодом з’явилися діти, і часу для себе вже не залишилось. Майже весь мій час був відданий родині. А зараз, коли вже майже вісімдесят, нікому поруч мене не потрібно бачити. Діти вже почуваються в моїй квартирі, наче це їх власна. Мене, таке відчуття, вже давно не існує. Рідний син без мого дозволу поселив в моїй квартирі онука з дружиною. Моя думка їх давно не цікавить. Така «подяка» за роки виховання.

Тому я вирішила повернути свою квартиру. І зовсім мені не соромно за це. Хоча і скоро мені буде вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки для себе. Звичайно, всі родичі образилися. Почали навіть судову справу, але завдяки моєму чоловіку мені вдалося повернути квартиру. Також виселила онука з його дружиною з моєї власності. Змінила всі замки на дверях для власного спокою. Звісно, після моєї смерті квартира залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, які так бракували протягом життя. Адже стільки безцінного часу було змарновано.

Мої подруги шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає відваги вчинити так само, бо їх діти вже доручили їм правнуків, не цікавлячись, важко їм чи ні. Я дуже здивована, як вони себе настільки не люблять. На мій погляд, вони не поважають себе та свій час, який могли б витратити хоч на старості на себе.

Можливо, я колись пошкодую про це рішення. Але поки жива і можу сама за себе відповідати, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось, а насолоджуватись моментами.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 1 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Don’t Look at Me Like That! I Don’t Need This Baby. Take It!” – A Stranger Just Thrust a Baby Carrier Into My Hands. I Had No Idea What Was Happening.

“Dont look at me like that! I dont want this child. Take it!” a stranger shoved a baby carrier into...

З життя2 години ago

Rented a Man to Make My Friend Jealous—Then Fell Hopelessly in Love With Him

**Diary Entry A Rented Husband and the Best Prank Ever** I never thought Id be the type to rent a...

З життя4 години ago

Rented a Fake Boyfriend to Make My Friend Jealous – Then Fell Hopelessly in Love with Him

“Rented a Husband to Make My Friend Jealous, Then Fell Hopelessly in Love ‘Emma, did you get the invitation from...

З життя5 години ago

Liza stood in the middle of the living room, her vacation ticket tucked inside her purse

Olivia stood in the middle of their living room, the holiday ticket tucked in her handbag. Toms eyes were red...

З життя6 години ago

Liz stood in the middle of the living room, her holiday ticket tucked inside her purse

Elsie stood in the middle of the parlour, the holiday ticket tucked inside her handbag. Thomass eyes burned with anger,...

З життя18 години ago

Wiping her wet hands with a groan of pain, she hurried to answer the door.

Wiping her damp hands with a wince, she hurried to answer the door. Margaret Whitmore dried her sore fingers, groaned...

З життя18 години ago

She Never Showed Up to Her Own Wedding

John waited for his bride. The guests had gathered, the day meticulously planned, yet Gretaalways so punctualwas late without a...

З життя1 день ago

She wiped her wet hands, groaning in pain, and moved to open the door.

She wiped her damp hands, wincing in pain, and shuffled to answer the door. Margaret Whitcombe dried her wet fingers,...