Connect with us

З життя

Відсудити квартиру у дітей: чому я не соромлюся жити для себе навіть на схилі літ.

Published

on

Вирішила я відвоювати свою квартиру у власних дітей. І зовсім за це не відчуваю жодного сорому. Хоча і скоро мені буде вісімдесят, але зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочеться провести останні роки життя для себе.

Часто буває так, що в старшому віці люди починають шкодувати про те, як прожили своє життя. Розмірковують, як могли б зробити все краще, в які моменти вчинити інакше, щоб результат був зовсім інший. Ось чому намагаються вмовити своїх дітей не повторювати їх помилок.

Я ж вирішила порушити всі ці стереотипи. В старості житиму для себе. Адже все своє життя присвятила чоловікові, дітям і онукам. Ледь закінчила школу, як вийшла заміж. Згодом з’явилися діти, і часу для себе вже не залишилось. Майже весь мій час був відданий родині. А зараз, коли вже майже вісімдесят, нікому поруч мене не потрібно бачити. Діти вже почуваються в моїй квартирі, наче це їх власна. Мене, таке відчуття, вже давно не існує. Рідний син без мого дозволу поселив в моїй квартирі онука з дружиною. Моя думка їх давно не цікавить. Така «подяка» за роки виховання.

Тому я вирішила повернути свою квартиру. І зовсім мені не соромно за це. Хоча і скоро мені буде вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки для себе. Звичайно, всі родичі образилися. Почали навіть судову справу, але завдяки моєму чоловіку мені вдалося повернути квартиру. Також виселила онука з його дружиною з моєї власності. Змінила всі замки на дверях для власного спокою. Звісно, після моєї смерті квартира залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, які так бракували протягом життя. Адже стільки безцінного часу було змарновано.

Мої подруги шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає відваги вчинити так само, бо їх діти вже доручили їм правнуків, не цікавлячись, важко їм чи ні. Я дуже здивована, як вони себе настільки не люблять. На мій погляд, вони не поважають себе та свій час, який могли б витратити хоч на старості на себе.

Можливо, я колись пошкодую про це рішення. Але поки жива і можу сама за себе відповідати, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось, а насолоджуватись моментами.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 9 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Running late for work? Lately, the workload has increased, so delays have become more frequent.

Late from work again? Lately, his workload had piled up, so hed been coming home late most nights. Emily tucked...

З життя2 години ago

Dad, Meet the Love of My Life—Soon to Be Your Daughter-in-Law.

“Dad, meet my future wife, your daughter-in-law, Emily!” beamed Marcus, his face glowing with happiness. “What?!” exclaimed Professor Richard Ashworth,...

З життя5 години ago

Running Late for Work Lately? Increased Workload Is Causing Frequent Delays.

Late from work again? Lately, the workload had piled up, so hed been coming home late more often than not....

З життя5 години ago

Recently, My Daughter Divorced and Moved Back Home with Her Baby into Our Cramped Apartment

Lately, my daughter got divorced and moved back into our cramped flat with her little one. Not long ago, she...

З життя8 години ago

The Door Remains Locked

**The Door Remains Shut** *Mum, open the door! Mum, please!* His fists hammered against the metal surface with such force...

З життя8 години ago

My Daughter Recently Divorced and Moved Back Home with Her Baby into Our Cramped Apartment

Recently, my daughter got divorced and moved back in with us, toddler in tow, squeezing into our already cramped flat....

З життя11 години ago

‘Don’t Look at Me Like That! I Don’t Need This Baby—Take It!’ – A Stranger Just Thrust a Baby Carrier Into My Hands, and I Had No Idea What Was Happening.

“Dont look at me like that! I dont want this child. Take it!”the stranger shoved a baby carrier into my...

З життя11 години ago

The Door Remains Locked

The door remained shut. “Mum, open the door! Mum, please!” His fists pounded against the metal surface so hard it...