З життя
Він йшов на операцію, а вона заспокоювала його кілька днів.
Він готувався до операції, а вона кілька днів заспокоювала його перед цим. Планова операція, вже давно час зробити, нічого страшного, всього кілька годин, подібні операції вже поставлені на потік, у нього гарні аналізи, міцне серце… Постійно повторювала ті самі слова, мов заведена. Він усміхався, гладив її руку і мовчав. Їй здавалося, що він її не чує, що все це вона говорить сама собі, себе заспокоює, собі пояснює.
Та так і було. Він слухав, але не чув. Просто дивився, як вона рухається по квартирі. Як накриває на стіл. Як п’є каву, дбайливо зварену ним на сніданок. Як хмуриться і турбується. Як сто разів перебирає в пакеті його лікарняні речі. Як нагадує зателефонувати сестрі у далеку країну.
Вже давно вони жили лише вдвох. Половину того життя, що прожили з батьками, сином, онуками. Батьків поховали, синові купили квартиру. Залишилися вдвох і на вихідних накривали столи, як колись, запрошували друзів. Влітку їздили на відпочинок. І постійно трималися за руки.
Переступили за 60-річний рубіж, а рук так і не роз’єднали.
Вони були таким єдиним цілим, що навіть імена не було сенсу вимовляти окремо.
Що вони пережили, розповідати довго. Всього було. Вона із дитячого будинку. Але раптом, коли її дитина вже виросла, знайшлася мама. Хвора, покинута, нікому не потрібна. Вона, не замислюючись, взяла її до себе. У свою тісну міську квартиру. Практично всі крутили пальцем біля виска. Мама залишила її в крихітному віці. І ніколи, ніколи в житті не згадувала, що в неї є донька. Вона дійсно не розуміла, чого від неї хочуть? Щоб вона кинула маму? Так само, як мама кинула її? Але ж їй було боляче, всі ці роки було дуже боляче! Вона не хоче, щоб так було з мамою…
Маму доглядали разом із чоловіком. Вона пролежала кілька років, два останні роки втратила розум. Але вони не нарікали, мовчки доглядали, годували, поїли, міняли підгузки і постіль, лікували…
Вона, властиво, могла все. Коли він був поруч. І нічого її не лякало. Коли він був поруч.
На операцію вона його провела. І сиділа під дверима. Чекала. Невелика операція, але все одно купа переживань. Він ніколи серйозно не хворів. І їй було трохи дивно сидіти і чекати закінчення його операції.
Машинально сунула руку в сумочку, намацала конверт. Здивувалася, наче жодних конвертів у неї в сумочці не повинно бути. Витягнула. Ще більше здивувалася — лист від нього. Коли він встиг написати? Коли в сумочку встиг підкласти? Вони ж наче весь час були разом, вона б помітила.
Прочитала. Дуже дивний лист. Він наче прощався. Вона сиділа, боячись рухнутися. Вона все зрозуміла. Ще до того, як лікарі вийшли з операційної.
Не переніс він незначної операції. Зупинилося серце. Те саме, наче здорове і ніколи не боліло…
А потім, після похоронів, валер’янки, порожнечі, неймовірного болю, вона витягнула з шафи свою кофту і намацала в кишені листок. Це була кумедна записка. Від нього. Пітемніло в очах. Полізла в іншу кишеню зимового пальта. І там записка. З пририсованою смішною рожицею.
У неї в квартирі був мільйон цих його записок. Написаних до зупинки серця на операційному столі. І знайдених нею після його похоронів.
Вона спочатку плакала, не могла читати, фізичну біль викликав навіть його почерк…
Потім почала читати. Він жартував, підбадьорював, питав, передбачав, шкодував, любив… Він був живим і колишнім у тих записках.
І, дивлячись мені в очі, вона раптом каже: — Розумієш, мені навіть соромно зізнатись у тому, що я тобі скажу. Соромно, коли навколо багато горя і багато проблем, коли наче так і не буває, всі одне на одного жаліються… Розумієш, я була дуже щаслива, як жінка. Дуже. Я не можу про це розповісти. Але я була дуже щаслива.
І десять років, щовечора, вона перечитує його записочки. Ті, які знаходила в квартирі ще довгий час. Ті, які їй тоді допомогли не зійти з розуму. Ті, які продовжують зберігати його тепло. І його любов.
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...