Він узяв малу на руки, шепотом наказав мовчати, і прожогом втік: триває шалена втеча з міста.

Він підняв доньку на руки, тихо попросивши, щоб та не розмовляла, і швидко залишив маєток. Втікаючи довгий час, він зрештою зупинив машину, проїхав за місто, пересіли в іншу автівку і поїхали далі.

У родині, що складалася з чоловіка Андрія і дружини Оксани, відзначали день народження їхньої донечки Катерини, якій виповнилося п’ять років. Щаслива Катерина весело бігала зі своїми друзями, запрошеними на свято. А батьки з гордістю спостерігали за своєю чарівною донечкою.

Життя Андрія та Оксани не можна було назвати безтурботним. Андрій, виходець із села і сирота, втратив батьків у автокатастрофі. Оксана — донька заможних інтелігентів, яким не подобався зять. Вони зустрілися випадково, зіткнувшись в дверях офісу, де працювала Оксана, а Андрій лиш шукав роботу. Їхні погляди зустрілися, й одразу між ними пробіг струм — це було кохання з першого погляду. Відтоді вони не розлучалися.

Минали роки, пристрасть згасла, і обидвоє побачили, що живуть у різних світах. Оксана любила світські заходи і почувалась там як риба у воді, тоді як Андрій волів уникати їх, краще проводячи час з дочкою. Таке розбіжне життя привело до того, що Оксана почала повертатися зі світських заходів на ранок. У родині почалися сварки, що лякало Катерину. Обидва розуміли, що розлучення — єдиний вихід, та Андрій не міг залишити доньку, хоча знав, що суд віддасть її матері.

Після завершення всіх судових справ Андрій прийшов попрощатись з донькою, але вона обійняла його за шию, плачучи і благала не залишати її. Андрій оглянувся, вони з Катериною були самі в кімнаті. Він пошепки спитав, чи поїде вона з татом, і дівчинка кивнула. Андрій навіть не помітив, як вирішив викрасти доньку, але вже не вагався. Він взяв її на руки, попросив, щоб та не розмовляла, і стрімко вийшов через вхідні двері. Біг він довго, зупинив автомобіль, проїхав за місто, змінив машину, і продовжив подорож. Про те, куди їдуть і як будуть жити, Андрій не думав, але повертатись назад наміру не мав. Катя не вередувала, лише міцно трималась за татуся і не відпускала.

Зникнення дитини в Оксани помітили лише ввечері. Звернулись до поліції, але там відповіли, що дитину забрав батько, і порадили владнати все мирним шляхом. Лише на третій день прийняли заяву про викрадення.

Бабуся і дідусь постійно зверталися до поліції, намагаючись дізнатися про долю втікачів. А Оксана невдовзі зовсім забула про горе, адже її розваги тривали до ранку, і вона непомітно для всіх стала наркозалежною. Батьки Оксани помітили, що з нею щось не так, і намагалися врятувати доньку, але було вже запізно. Оксану знайшли мертвою в сквері. Коротке життя Оксани обірвалося так трагічно.

Андрій з Катериною прибули в маленьке містечко, зняли квартиру, і вже на другий день він знайшов роботу, недалеко від дому. Отримавши аванс, вони мали на що жити. Потім Андрій пішов у дитячий садок і дізнався, чи є місце. Їм пощастило — їх прийняли, і життя почало налагоджуватися.

Про смерть Оксани Андрій дізнався з новин. Це стало для нього великою несподіванкою, і він навіть пожалів, що не був поруч. Можливо, все було б інакше. Незабаром Катерина почала говорити, що сумує за бабусею і дідусем (а про маму не згадувала). Андрій вирішив відвезти доньку в гості, адже батькам Оксани теж важко, вони залишилися самі. Взявши відпустку, Андрій з дочкою вирушили в дорогу.

Їх зустріли радісно і з сльозами, однак образи через довгу відсутність онуки були очевидні. Були навіть слова, що Катерину не віддадуть. Але вигук Катерини, що без тата вона не залишиться, трохи пом’якшив напругу. Було вирішено, що Катерина з Андрієм залишаться жити з батьками Оксани. Пройшов час, і бабуся з дідусем побачили, яким добрим і турботливим є їхній зять. Без його слова в домі нічого не робилося, і, можливо, якби раніше помітили в ньому добру людину, дочка була б жива.