З життя
Він вигнав нас на вулицю, але доля дала мені новий шанс
Він вигнав нас із дітьми на вулицю — але доля подарувала мені нове життя
“Проміняв дружину з дітьми на коханку і тепер хочеш, щоб ми залишились на вулиці?” — ці слова Віри продовжували звучати в голові Андрія, коли він згадував її історію. Того вечора на вечірці він ледве дихав у натовпі і вийшов на студений повітря. Біля ресторану до нього підбіг замурзаний хлопчик у старому одязі. Друг Андрія махнув рукою — “геть звідси, жебрак!” — але Андрій раптом зупинився. Щось у цьому хлопцеві, у його великих очах, змусило його серце стиснутися.
— Їж, Марко, я ще куплю, що треба, — сказав Андрій, саджаючи хлопчика до столу в ресторані. Той з’їв половину і попросив залишок забрати. — Що у вас трапилось? — тихо запитав він, дивлячись на худенькі руки, що тремтіли від холоду. — Мені дев’ять, у мене мама й сестричка Лісавета. Вона хвора, мама витрачає всі гроші на ліки, на їжу майже не лишається, — відповів Марко, дивлячись у підлогу. Андрій підвівся: — Йдемо, я віддячу за щирість.
Дорога до старого гуртожитку вела через район, про який у місті говорили пошепки зі страхом. Двері відчинила виснажена, але вродлива жінка. — Він щось накоїв? Вибачте… — почала вона, але Андрій перебив: — Ні, я тут, щоб допомогти. Віра провела його в тісну кімнату. На ліжку лежала маленька дівчинка, кашляла і просила води. Їй було не більше чотирьох. Андрій сів, слухаючи, як життя розчавило цю жінку, і відчув, як у грудях зростає гнів.
— Ми з чоловіком зі школи були разом, — розповіла Віра, стримуючи сльози. — Народився Марко, він сказав: “Не вчись, я забезпечу”. Я слухала, ростила дітей, а потім з’явилась інша. Він вигнав нас із дому, кричав: “Забирайтеся!” Я благала — заради дітей подумай, але марно. Стала двірником, дали цю кімнату. Грошей вистачало на їжу, а коли Лісавета захворіла, все пішло на ліки. Марко почав просити в людей. — Вона подивилася на продукти, що приніс Андрій: — Я все поверну до копійки! — Не треба, — відкинув він.
Наступного дня Андрій повернувся з лікарем. Лісавету вилікували. Він приходив знову і знову, приносив гостинці, грався з дітьми. А згодом зрозумів: закохався. Але правда відкрилася пізніше. Одного вечора Віра зізналася: — Знаєш, Андрію, той чоловік, що нас вигнав… Він працює з тобою. Це твій конкурент, Сергій. — Андрій завмер. Сергій? Той самий, що хвалився новою машиною і молодою супутницею на тій же вечірці?
Щось всередині перевернулося. Андрій, успішний і шанований, боявся Сергія в бізнесі, а той викинув свою сім’ю на вулицю. Але замість гніву прийшла ясність. Він подивився на Віру, на Марка й Лісавету, і зробив вибір. Пропозицію. Вона сказала “так” зі сльозами щастя. Тепер вони разом — справжня родина. Діти кличуть його татом, а він їх любить, як рідних.
Тепер вони мешкають у просторому домі, де сміх Лісавети і жарти Марка гріють вечори. Андрій більше не той хлопець з вечірок — він чоловік і батько. А Сергій? Залишився зі своєю машиною і порожнім життям. Доля зіграла свою гру: один вигнав, інший підняв. І коли Віра обіймає Андрія, вона шепоче: “Дякую, що знайшов нас”. Чи був це випадок? Чи всесвіт знав, що робить? Прочитай ще раз — і скажи сам.
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...