Connect with us

З життя

Він зневажав мою професію перед друзями, а я навчила його, що таке приниження.

Published

on

Уві сні він просто назвав мене “перукаркою” перед своїми друзями. Я змусила його відчути, як це – бути приниженим.

У сімнадцять років я рано зрозуміла: покластися можна лише на себе. Батько зник, виїхавши за кордон, коли мати важко захворіла. Я — старша — взяла все на свої плечі. Влаштувалася помічнице в найближчий салон. Мила голови, підмітала підлогу, носила каву. Здавалося, нічого особливого, але з часом це стало моїм життям.

Я доросліша, а разом із цим зростав мій професіоналізм. Вчилася у найкращих, вкладала всі сили в роботу, і через кілька років у мене вже була солідна клієнтура — жінки з ім’ям, бізнесвумен, актриси, дружини політиків. Я стала тією, до кого записувалися за два тижні.

А потім з’явився він — Олесь. Ми познайомилися на джазовому фестивалі у Лвіові. Він — випускник права Кембріджу, я — дівчина з околиці, яка піднімається з нуля. Нас ніби розділяли світи, але між нами спалахнув роман. Спочаку я не помічала, як він снисхідно киває, коли я розповідаю про роботу. Як посміхається, якщо хтось питає, чим я займаюся. Але справжні проблеми почалися після заручин.

Олесь все частіше жартував: “ну ти ж просто перукарка, кохана”, “тобі в цих розмовах буде нудно”. Він не казав це з доріканням. Навпаки — ніби жартома. Тільки від цих жартів у мені все стискалося. На людях він взагалі уникав згадувати мою професію. Наче йому було соромно.

Кульмінація настала на вечері з його друзями. Всі вони — “еліта”, адвокати, викладачі, банкіри. Я мовчала, слухала їхні розмови про правові реформи та міжнародні угоди. В якийсь момент хтось звернувся до мене, і перш ніж я відкрила рота, Олесь перебив:

“Та не завантажуйте її такими темами. Вона ж усього лише перукарка. Так, кохана?”

Я завідла. Хотілося провалитися під стіл. У цю мить у мені щось зламалося.

Наступного дня, не сказавши йому ні слова, я взялася за справу.

За тиждень я запросила Олеся на “невеликі посиденьки” — мовляв, хочу познайомити його з подругами. Він, звісно, погодився. Але не знав, хто там буде.

Того вечора в квартирі зібралися мої клієнтки: директорка телеканалу, власниця мережі магазинів, відома актриса й — увага — його начальниця, пані Коваленко. Він не відразу впізнав її, але коли зрозумів — зблід. З кожним новим розповіддю про мою роботу, з кожними щирими подяками, які мені говорили ці жінки, його обличчя каменіло. Він вперше почув, що я не просто стрижу та укладаю, а повертаю впевненість, підтримую й надихаю.

Коли він підійшов до Коваленко й почав розповідати про себе, вона здивовано посміхнулася:

“О, так це ви — наречений Марічки? А вона ж стільки разів рятувала мене перед прямими ефрами. Чудовий фахівець.”

Я не втрималася. Підійшла і пр”Цього разу він не сміявся.”

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − шість =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...