Connect with us

З життя

Внезапное превращение недельного визита к внуку в месяцы хозяйственных забот

Published

on

**Дневник. Записки деда.**

Когда дочь позросила меня пожить у них недельку, присмотреть за внуком, я и подумать не мог, что вместе с зубной щёткой прихвачу ворох обязанностей на полгода.

Звонок был неожиданным. «Пап, помоги», — просто сказала Алина. Готовилась к защите диссертации в МГУ, малыш требовал внимания, а зять пропадал на работе в «Газпроме». Друзья крутили пальцем у виска: «Михаил, ну кому ты нужен в их дввушке в Бутово? Скажешь «да» — потом не отвяжешься». Но разве можно отказать? Кровь – не вода.

Я приехал с одним рюкзаком и тёплым чувством – вот, пригожусь. Но быстро понял: я здесь не просто дед. Я уборщик, кухарка, автомат по глажке рубашек и, конечно, круглосуточная нянька.

Зять пропадал в офисе, дочь сутками сидела за ноутбуком. А на мне – весь быт: плита, пылесос, стиралка и вечно забитая раковина. «Ничего, — думал я, — неделя – не срок».

Но неделя превратилась в месяц. Потом – в два. Дочь защитилась, но тут же ринулась в айти-конторы. Работа – как война, без меня – никак. Меня не просили остаться. Но и не отпускали. Просто смотрели сквозь, как на мебель. Сперва ворчали, что пельмени пересолены. Потом зять хмурился – носки не так сложил. А потом и вовсе стали перешёптываться у холодильника: «мешает».

Я стал призраком в их доме. Всё делаю, но меня будто нет. Ни «спасибо», ни «пап, чаю?». Да хоть бы дешёвую «Беседу» предложили! А я-то ждал, что хоть кто-то заметит, как дрожат у меня руки после трёх часов мытья полов.

В своей однушке в Люберцах меня ждут винтажные пластинки, балкон с геранью и старый пёс Жучок. А я тут. Подъём в пять – каша, садик, магазин. Днём – плита и тряпка. Ночью лежу на раскладушке в детской и смотрю в потолок: неужели теперь так всегда?

Но я отец. Я дед. Не сбегу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Мы тебя ценим». Или зять хлопнет по плечу: «Михаил Ильич, без вас бы пропали».

Пока – тишина.

Может, они ещё не доросли. Может, поймут потом, сколько стоит мужская забота. А пока я – как скатерть-самобранка: все тянут, но никто не гладит.

Но я всё равно верю. Что мой труд – не впустую. Что когда-нибудь они вспомнят, как я стоял у плиты с больной спиной, и скажут внуку: «Вот каким должен быть мужчина».

Я подожду. Я же отец. А у отцов – терпения на всю жизнь, даже когда сердце ноет, как старая печь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 6 =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя16 хвилин ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя1 годину ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя1 годину ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя2 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя2 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя3 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя3 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...