З життя
«Вона моя мати… Але як же боляче чути лише докори»
Вона — моя мати… Але як же боляче чути від неї лише докори.
Мені сорок один. І ніби я вже давно доросла, самостійна жінка, у якої є чоловік, діти, робота, дім. Але всередині — та сама дівчинка, що колись дивилася в очі матері, сподіваючись почути щось тепле, ласкаве, підбадьорливе. Хоч раз. Хоч слово. Хоч натяк на те, що вона мною пишається. Але ні… І через усі ці роки я продовжую жити з цією палючою раною — з болем від материнської неприязні.
В нас у родині три дочки. Я старша. З дитинства мені здавалося, що саме я маю бути маминою гордістю, її опорою, її «розумницею-дочкою». Я ж перша — найрозумніша, найстаранніша. Але для мати це було інакше. Вона ніколи цього не приховувала. Середня сестра була «проблемною», грубила, прогулювала школу, влаштовувала скандали, але їй усе пробачалося — «у неї характер». А молодша… та й зовсім була у мами улюбленицею. Тиха, спокійна, акуратна. Мати завжди казала, що лягала спати з тривогою — підходила вночі й перевіряла, чи дихає молодша, така вона була непомітна. А я? Я — ніби зайва.
Ні, я не злюсь на своїх сестер. У них своє життя, і вони ні в чому не винні. Але моя образа не дає мені спокою — не на них, на неї. На матір. Я все життя намагалася заслужити її схвалення. У школі вчилася відмінно, навіть четвірки перездавала. Ніколи не викликали батьків — я була слухняною дівчинкою. Не просила дорогих іграшок, не влаштовувала істерик. Я просто хотіла, щоб мати мною пишалася.
Але кожного разу, коли я приїжджаю до неї в гості, чую одне й те саме. «Ти в мене негарна», «Дурна ти, усе не так робиш», «Та в кого ж ти в мене така невдала вийшла?»… Я намагалася не сприймати це близько до серця, казала собі: «Ну такий у неї характер», «Ну втомилася», «Ну не вміє вона інакше». Але коли за твоєю спиною — роки зусиль, безсонних ночей з дітьми, праця на роботі, боротьба за родину — і знову чуєш: «Ти погано прибираєш», «Ти готувати не вмієш», «Діти в тебе дикі», «Дім — безлад»… Вже не витримуєш.
Коли я народила сина, мати буквально виштовхувала мене на роботу:
— Ти вдома тупієш! Швидше виходь, чого засиділася?
А коли я повернулася до офісу, знову почалися докори:
— Усе, роботу собі знайшла, тепер сім’єю не займаєшся. Кар’єристка ти пуста! І взагалі — ти як працівник нікудишня, нічого толком не вмієш.
А потім — по колу. Порівняння. Знову. Знов. Молодша — красуня. Середня — молодець, чоловіка зачепила, живе непогано. А я — ніби помилка. І кожного разу я мовчу. Я стискаю губи, опускаю очі, ковтаю сльози. Бо якщо скажу хоч слово у відповідь — вона одразу жодно: «Ось ти яка невдячна дочка. Тобі все не так!»
Іноді мені хочеться просто закричати: «Мамо, чому ти мене не любиш? Що я зробила не так? За що ти постійно мене принижуєш?» Але я не можу. У мене не вистачає сил. Я боюся. Боюся, що якщо вискажу все, що накопичилося за ці роки, — вона відвернеться і зникне з мого життя назавжди. А я цього не переживу. Як би не було боляче — я не хочу втрачати останню ниточку, що зв’язує нас.
Чоловік каже: «Пора вже все викласти. Може, зворушиться. Зрозуміє нарешті». Але він не розуміє. Для нього все просто. А для мене мати — це не просто людина. Це як корінь, як повітря. Без неї я — обрубок. Навіть якщо вона робить мені боляче, але вона — моя мати. І я, як дитина, все ще сподіваюся, що одного разу вона скаже:
— Доню, ти в мене хороша. Я пишаюся тобою.
І я продовжую ждати. Чекати ці слова, як чекала їх усе життя…
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...
How My Husband Secretly Supported His Mother While I Had Nothing to Dress Our Child In
10 March Lately, Ive been feeling as though the weight of the world rests on my shoulders. Laura and I...
Mother-in-Law Sneakily Stuffed Her Bag with Gourmet Treats from My Fridge Before Leaving
Mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her bag before heading out It must have happened nearly twenty years...
My Father’s Partner Became My Second Mum: How Auntie Mary Took Me In, Raised Me as Her Own, and Gave Me and Her Son a True Family After Tragedy
My fathers wife became my second mother When I was just eight years old, my mother passed away. My father...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at Dinner—So I Served Him a Salad Straight to His Lap
My husband compared me to his friends wife at the dinner table and ended up with a bowl of salad...