Вона прокинулася першою, приготувала сніданок для чоловіка та зібрала йому їжу на роботу.

Марія прокинулася раніше за всіх, приготувала сніданок для свого чоловіка і запакувала йому їжу на роботу. Чоловік встав, поснідав, перевдягнувся і пішов, не залишивши без коментарів. Він скаржився, що Марія не дала йому чаю, а омлет був сирий. Чоловік Марії мав специфічний підхід, наприклад, до покупок ставився так: “навіщо тобі нові черевики, якщо старі ще не зносились”. Якось жінка вирішила почати нове життя.

Коли Марія вирішила залишити чоловіка, ніхто її не розумів. Згідно з думкою оточуючих, у неї була дуже гарна сім’я. Чоловік, двоє дітей, навіть двоє онуків. Але вона кинула все і пішла. Її рішення не підтримали ні знайомі, ні навіть рідня. Батьки заборонили їй відвідувати дім, поки не повернеться до родини. Незважаючи ні на що, Марія щаслива і лише тепер відчуває, що дійсно живе.

Одного дня, на роботі, начальник Марії несподівано зізнався їй у почуттях. Він знав, що у неї є сім’я, але попросив обдумати його пропозицію. Того дня жінка зрозуміла, що не хоче повертатися додому. Що її там чекає? Чоловік, який бачить у ній лише служницю, дорослий син, про якого потрібно піклуватися, навіть обрану йому прасувати, і дочка з двома дітьми, яка тільки й думає, як залишити їх на бабусю, щоб зайнятися своїми справами.

Саме тоді, коли жінка про все це роздумувала, до неї зайшов начальник, Павло. Запитав, чому вона після роботи залишається в офісі. Марія зізналася, що не хоче йти додому, бо немає сенсу. Чоловік вирішив зізнатися в усьому, він жив один, тому заявив, що готовий бути з Марією.

Спочатку жінка не знала, що відповісти, але зрештою погодилася. Мабуть, її чоловік навіть не помітив її відходу, адже давно не піклувався про неї. Марія почала нове життя, вперше за довгий час вона не схоплювалася вранці з ліжка, щоб комусь приготувати сніданок, це було для неї дивом.

Дома Марія прокидалася раніше за всіх, готувала сніданок для чоловіка та складала йому їжу на роботу. Чоловік прокидався, снідав, перевдягався і йшов, не залишаючи нічого без коментарів. Він скаржився, що Марія не подала йому чаю, а омлет був сирий.

Коли чоловік йшов, Марія готувала сніданок для сина, той прокидався, снідав, Марія приносила йому чисту білу сорочку, щоб чоловік одягнувся на вихід. Наступною була підготовка сніданку для онуків та дочки, поки дочка прибирала, Марія годувала дітей, потім їла дочка, а Марія одягала онуків, і всі виходили, дочка на роботу, онуки в садочок.

Сама Марія не мала часу на сніданок, тому пила чай на роботі. Ввечері вона мала робити покупки, щодня потрібні були продукти на обід. Після повернення прала, прибирала, займалася з онуками, адже найчастіше саме вона їх забирала з садочка, а не дочка.

Зрозуміло, що всі так живуть, але у певний момент Марія втомилася від того, що її в родині бачили лише як домогосподарку. Марії всього лише 50 років, а вона відчувала себе так, ніби їй 70, окрім роботи, дому і саду, у неї не було часу ні на що. Вона навіть забула, коли останній раз робила покупки, покупки одягу, а не продуктів.

Вона мала добру зарплатню за мірками їхнього міста, але цього не помічала, все йшло на продукти та господарство.

До речі, якщо вона собі щось купувала, то дешево і на базарі. Коли вона пішла в магазин з Павлом, щоб купити собі необхідне, чекало приємне здивування. Як завжди, вона пішла до речей з розпродажу, а чоловік сказав, що не варто економити на собі, що вона жінка, а одяг для жінок дуже важливий. Чоловік Марії підходив до покупки одягу з принципом: навіщо тобі нове взуття, якщо старе ще не зносилось.

Павло сам стежить за хатніми справами, сам пере, готує їжу, миє підлогу, не дозволяє Марії готувати після роботи, заявляючи, що сам може це зробити. Для неї таке життя – новизна, новизна, яку вона дуже полюбила.

Нещодавно вони одружилися, батьки досі з нею не спілкуються, як і знайомі, лише дочка інколи намагається зв’язатися з матір’ю, бо нема з ким залишити дітей.

Таким чином, Марія у 50 років почала нове життя.