Connect with us

З життя

Возвращение в родные края

Published

on

Возвращение

В старом доме на краю деревни Зелёный Дол, затерявшейся среди бескрайних сибирских просторов, пахло прошлым и чем-то неуловимо родным. Катерина, укачиваемая на колдобинах разбитой дороги в допотопном «пазике», стискивала сумку до побелевших пальцев. В окна просачивалась пыль, а в груди тяжело висело ожидание. Зачем она вернулась? Одинокая, с подкошенным здоровьем, да ещё в эту глушь — с ума сойти. Но отступать было поздно.

Три года. Три года анализов, больниц, безжалостных прогнозов. «Ваш случай, Катерина Дмитриевна, сложный, — равнодушно резюмировал доктор. — Можем только поддерживать». Она кивала, глотая ком в горле. Жизнь давно превратилась в серый дождь за окном. Муж, Виктор, жил будто за стеклом — обед, сон, редкие слова. Когда болезнь ударила сильнее, он отстранился окончательно. Давно ли они смеялись вместе? Катерина уже не помнила.

Но вчера… Вчера она вернулась из поликлиники, еле волоча ноги, и застала в их хрущёвке пьяное безумие. Виктор с дружками праздновали аванс — водка, карты, хриплый смех. В воздухе стояла вязкая смесь табака и пота. Катерина бесцельно брела по улицам дотемна. Вернулась — кухня завалена объедками, а муж храпел на диване. Вечером он потянулся к бутылке снова.

— Хватит! — прошептала она.

— Молчи! — рявкнул Виктор. — Я здесь хозяин!

«Нет, не хозяин», — подумала Катерина, собирая вещи ночью. Работа в крохотной бухгалтерии? Бросит. Одиночество в деревне? Лучше, чем этот ад.

Дом встретил её скрипом половиц. Как же давно она здесь не была! После смерти отца прошло десять лет, но дом не зарос бурьяном — сосед Иван Петрович подметал крыльцо, чинил забор. Ключ, как в детстве, ждал под треснувшим кирпичом. Дверь поддалась с недовольным стоном.

— Ну, здравствуй, — прошептала Катерина, и стены будто вздохнули в ответ.

Она распахнула ставни, заставившие плясать пылинки в солнечных лучах. Ведро скрипело на колодезной цепи, когда к ней подошла соседка Аграфена.

— Катюша?! Господи, вернулась! — Аграфена ахнула, хлопая себя по бёдрам. — Иван-то говорил: «Пусть дом не пустует». Вечером приходи, щей наварю!

Вымытые стёкла, выскобленный пол, дымок из печной трубы — дом оживал под её руками. К вечеру силы кончились, но Катерина всё же добралась до Аграфены.

— Правильно сделала, что приехала, — цокнула языком соседка, доливая ей компот. — В городе вас, как селёдок в бочке, а здесь? Воздух! Да и работа на почте есть — Марья Степановна на пенсию собралась.

Засыпала Катерина, прислушиваясь к тишине. Наутро впервые за годы проснулась без тяжёлого камня в груди.

К осени деревня стала родной. Маршрут почтальона — медленный ритуал: письмо бабке Нине, газета механизатору, весточка от сына-солдата. Лёгкие наполнялись хвойным воздухом, щёки зарумянились. Отвары от знахарки Глафиры помогали лучше таблеток — сон крепкий, аппетит вернулся.

Болезнь отступила, словно испугавшись этой новой жизни. Катерина осталась в Зелёном Доле навсегда. Оказалось, счастье — это скрип снега под валенками, запах свежеиспечённого хлеба и крик петухов на рассвете. А та боль… Она и правда ушла, будто её и не было.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 9 =

Також цікаво:

З життя54 хвилини ago

Краще тіснитися в орендованій однокімнатній квартирі, ніж жити під одним дахом із свекрухою

— Олежу, скільки можна?! — голос Олени зірвався на шепіт, у якому відчувався втома і безнадія. — Ми вже два...

З життя2 години ago

Запросили в гості… і шокували: кухня, наче після вибуху

Колись нас запросили на новосилля… та й шокували до глибини душі: кухня наче після бомбардування Нещодавно ми з дружиною отримали...

З життя3 години ago

Він пішов, а вона жила для нього

Він просто пішов… А вона ж жила заради нього. Сім років вони були разом. Сім довгих, наповнених зусиллями років, де...

З життя4 години ago

Посылка, разрушившая брак: история живого венка

В кухне стоял аромат жареных котлет, когда раздался звонок в дверь. Надежда, не успев снять передник, распахнула её и увидела...

З життя4 години ago

«Віддай сукню — все одно не вдягнеш»: свекруха, інтриги та родинні таємниці

«Віддай сукню — тобі вже не влізти»: свекруха, інтриги та чужа родина Наталка щойно заспокоїла сина, коли прийшов повідомлення: «Прийду...

З життя5 години ago

Никогда не отпущу

Когда Аграфена продала квартиру в Москве и переехала в деревню под Кострому, купив там маленький домик, местные лишь недоумённо качали...

З життя5 години ago

Зрада близьких: як рідня позбавила моїх дітей майбутнього

Обікрали й зникли: як свекруха та зовиця позбавили моїх дітей майбутнього Завжди вірила, що родина — це міцний тил. Що...

З життя6 години ago

Таємниця зради: як секрети руйнують шлюб

31 жовтня 2023 року В темній квартирі на околиці приморського містечка Чорноморськ, де солоний вітер проникав крізь щілини старих вікон,...