З життя
Вибач, але поки не готовий до спільного життя

Вибач, але поки я не готова жити разом…
Сергію здавалося, що Леся закохана в нього так само, як і він у неї, тому його здивувала її відповідь на пропозицію жити разом.
– Вибач, але я поки не готова жити разом! – сказала вона.
– А чому?
– Не знаю, ми зустрічаємося всього півроку. Здається, ще зарано…
– Зарано? Сонце, мені здається, що саме час. Поживемо разом, пізнаємо одне одного краще, а там може перейти на новий рівень.
VK, Telegram, OK – підписуйтесь і не губіться!
– Сергійку, це не комп’ютерна гра, це життя. І в моєму житті зараз немає місця для спільного життя, але це не означає, що я не ціную наші стосунки. Просто мені влаштовує те, що є.
– Але я хочу більшого! Хочу прокидатися з тобою вранці. Хочу засинати разом! Хіба ти цього не хочеш?
– Ми і так це робимо. Двічі на тиждень, забув? Хіба цього мало?
– Мені замало!
– Ну, якщо ти мене любиш, то доведеться поки потерпіти.
– Я можу потерпіти, якщо ти назвеш причину! Чому ти не хочеш? Поясни! Хіба це так складно?
Леся трохи подумала, потім посміхнулася йому і вирішила обговорити це більш детально.
– Сергію, давай на чистоту. Що означає для тебе спільне проживання з жінкою?
– Я вже казав, засинати і прокидатися разом!
– А між цим?
– Що ти маєш на увазі? – не зрозумів він.
– У добі двадцять чотири години, забув? Ти говориш тільки про ніч і ранній ранок, а решта часу?
– А решта часу ми майже завжди на роботі! Хіба ні?
– Ну чому ж? Наприклад, ми ж будемо вечеряти чи снідати?
– Сподіваюсь!
– А хто буде готувати?
– Ти не вмієш готувати! – здогадався Сергій, точніше вирішив так по дурості, хоча не раз їв її страви.
– Я вмію готувати!
– Тоді в чому проблема?
– Хто буде готувати? Ти чи я?
– Ну, ти можеш, іноді і я. А чому ти так хвилюєшся з цього приводу?
– Сергію, бо я не хочу перетворювати своє життя на день сурка, як багато моїх подруг! Я не хочу прокидатися рано, щоб приготувати комусь сніданок. Я не хочу мчати з роботи, заходити в магазин, тягти пакети додому, а потім ще дві години танцювати біля плити та готувати вечерю!
– Але ти ж іноді готуєш, коли залишаєшся у мене, хіба ні? Я думав, тобі це подобається…
Сергій виглядав трохи розчарованим. Виходить, його дівчина – ледащо?
– Я люблю готувати, але робити це щодня не готова. Мені подобається приходити додому, робити салатик на швидку руку і на цьому все. Мені подобається, що ми зустрічаємося двічі на тиждень, інколи частіше. Мені цього вистачає! Можливо, колись захочеться більше, але поки ні!
– Просто ти мене не любиш! – констатував Сергій.
– Ось починається…
– А що? Хіба ні? Коли жінка любить, вона готова на все задля улюбленого!
– А улюблений? Він готовий на все заради улюбленої?
– Звичайно!
– Добре, тоді давай жити разом, АЛЕ – всі домашні обов’язки навпіл. Точніше кожен прибирає за собою, готуємо по черзі, перемо свої речі самі. Як тобі такий варіант?
– Але я погано готую. Ти сама казала!
– Буде нагода навчитися. Не завжди ж їсти піцу чи бургери. З навчанням я можу допомогти!
– Я просто не розумію, невже це так складно? Тоді чому іншим не складно? Ти що, особлива? – не вгамовувався Сергій.
– Ну якщо тобі хочеться так думати. Нехай буде так! Я особлива. Я не хочу класти своє особисте життя на вівтар кохання. Не зараз вже точно. Мені всього двадцять три. Я хочу насолодитися свободою!
– А, я зрозумів! У тебе є інший чоловік! – знову вигадував Сергій.
– І навіщо він мені? – не зрозуміла Леся.
– Ну, якщо ти не хочеш жити зі мною, значить, він тобі дорожчий!
– Твій вигаданий чоловік мені дорожчий? – посміхнулася вона.
– Твій вигаданий чоловік! Навіщо мені вигадувати собі чоловіків!
– А, тобі чоловіки не потрібні, тому ти вирішив вигадати мені, так?
– Ти мене зовсім заплутала! – майже крикнув він.
– Бо ти несеш дурниці! У мене більше нікого нема! Іноді й тебе забагато, тому і не хочу жити разом! Я люблю своє самітництво і не готова з ним розлучитися. Не зараз!
– Як можна любити самітництво, коли ти в стосунках? – здивувався Сергій.
– Дуже просто. Ось є речі, які тобі подобається робити, коли нікого нема вдома?
– Наприклад?
– Не знаю, читати книгу, дивитися серіал, приймати ванну, зависати в соцмережах, переміряти речі з шафи, танцювати в темряві!
– Чоловіки таким не займаються! – обурився він.
– А дівчата займаються! І мені це подобається! Я поки не готова розлучитися з простими перевагами свого холостяцького життя!
– Але ж і в спільному житті є свої переваги! – ще намагався переконати її Сергій.
– Наприклад?
– Засинати і прокидатися разом! – знову почав він свою пісню.
– Сергію, ти в курсі, що хропеш, як трактор?
– Що? Ти ніколи не казала! І інші не скаржилися!
– Ну щодо інших не скажу, а от після того, як Льоня тобі по носу переїхав на шашликах пару місяців тому, хропіти ти почав жахливо. І до речі, я тобі казала! Я можу потерпіти це пару разів на тиждень, але щодня не хочу! Я теж хочу хоч іноді висипатися.
– Ти не висипаєшся поруч зі мною?
– Тільки в ті рідкі моменти, коли вдається заснути раніше за тебе!
– Але ж ти зазвичай лягаєш пізніше…
– Ось і я про це!
– Ага, значить, я хроплю, я не готую, я не підходжу для спільного життя?
– А ще, як виявилося, ти жахливий зануда! – не стрималася вона.
– З чого це я зануда!?
– Ти вже півгодини намагаєшся переконати мене зробити те, чого я принципово не хочу робити. Що це, якщо не занудство?
– Лесю, я взагалі-то одружитися на тобі хотів! Тому і запропонував пожити разом! – ображено сказав він.
– А я хіба казала, що хочу заміж? – сумно посміхнулася вона.
– А ти хіба не хочеш? Всі дівчата хочуть заміж!
– Мабуть, не всі…
– Чи ти не хочеш заміж за мене? – здогадався він.
– Я взагалі не хочу, але якщо і розмірковувати по-твоєму, то що ти можеш запропонувати майбутній дружині? Засинати і прокидатися разом?
– Ти хочеш сказати, що я пусте місце? – обурився Сергій. – Що я ні на що не здатний?
– Тобі вже майже тридцять. Ти працюєш за двадцять тисяч гривень на місяць, живеш у вбитій квартирі свого дядька, аби не платити за оренду, ти одягаєшся в дешевих магазинах. Ти навіть машину не хочеш купити, бо її треба годувати!
– Тебе слухати, так я ще той подарунок! Тоді навіщо ти взагалі зустрічалася зі мною?
Леся знизала плечима.
– Ти симпатичний, добре складаєшся, веселий і чудовий коханець.
– Для здоров’я?
– І для душі!
– Але сім’ї у нас не буде!
– Поки ти не подорослішаєш, точно ні!
– Чудово! Тоді моя пропозиція знімається з порядку денного! І знаєш, я тобі навіть більше скажу! Ми розлучаємося!
– Справді? – іронічно запитала Леся. – А я думала, ти вже й не запропонуєш! Тоді бувай? – сказала вона і махнула йому рукою, нагадуючи, що він свариться з нею в її квартирі.
– Бувай! – гордо заявив він, натягуючи штани. – Точніше прощай!
– Значить, прощай! – сказала вона з усмішкою і кинула йому футболку.
Сергій пішов, а Леся включила музику, вимкнула світло і почала танцювати. Це завжди допомагало заспокоїти нерви й повернути позитивний настрій. Вона знала, що завтра чи післязавтра він все одно повернеться, але чи пустить вона його назад? Це вже питання…
