Connect with us

З життя

Вибір без вибору: заміж за нелюба чи осуд громади.

Published

on

Віра сиділа на лавці, гірко плачучи, і ледве чутно шепотіла:

– Що ж тепер буде, матінко? Боже, який сором… Усе село сміятиметься, мовляв, наречений нареченої кинув, навіть не на весіллі.

Здавалося, краще б земля мене проковтнула, ніж дивитися людям в очі.

– Не журися, Віруню, якось усе владнається, – пробувала заспокоїти доньку мама, Надія Іванівна, хоча й сама ледве тримала думки вкупі. Але вже невдовзі на обличчі жінки з’явився хитрий вираз.

– Григорію! – крикнула вона до сусіда через паркан. – Підвези мене до залізничного вокзалу, поки ранковий потяг не пішов!

– Та без питань, Надіє Іванівно, – кивнув він. – Для вас хоч на край світу!

Жінка гучно зачинила дверцята автомобіля й зручно вмостилася на сидінні.

– Їдемо шукати моїй Віруні нареченого, – мовила вона з таким серйозним виглядом, що Григорій аж за кермом покосився на неї.

– Жартуєте? Думаєте, знайдуться такі сміливці?

– Чому б і ні? Дам йому трохи грошей – а хто сьогодні гроші не любить? – впевнено відповіла Надія Іванівна.

На вокзалі вона, не вагаючись, попрямувала до групи чоловіків, які щойно вийшли з потяга. Перекинулася кількома словами з двома молодими людьми – і за мить вони вже рушили до машини Григорія.

– Їдемо до магазину, – оголосила вона твердо. – Треба прикупити костюми нареченому та його дружбі.

– А документи у них хоч є? – іронічно спитав чоловік.

– Не хвилюйся! Все мають, – відмахнулася Надія. – Ось познайомся: це Євген, майбутній чоловік Віри, а це його свідок Святослав.

Коли автомобіль зупинився біля дому, гості, які чекали на весілля, захоплено заспівали:

– Наречений приїхав! Слава Богу, нарешті!

Віра вибігла надвір, але зупинилася, як укопана, побачивши, як з машини виходять двоє незнайомців. Мати тим часом взяла дочку за руку й завела за автомобіль.

– Це Євген, – сказала вона твердим тоном. – У тебе два варіанти: або ти зараз виходиш за нього заміж, а згодом, якщо захочеш, розлучаєтесь, або люди ще довго тебе будуть осуджувати й плітки ходитимуть селом. Вирішуй швидко.

Уся в сльозах, Віра мовчки кивнула. А вже за мить її обличчя осяяла щира усмішка.

Весілля відгуляли гучно: співали, танцювали, частувалися до самого ранку. Євген так органічно вжився в роль нареченого, що навіть Віра була вражена. Коли всі гості розійшлися, вона поглянула на Євгена й тихо сказала:

– Дякую тобі. Ти мене просто врятував, – а потім серйозно додала: – Не хвилюйся, скоро нас розлучать.

– А я й не хочу розлучатися, – впевнено відповів Євген.

– Навпаки, я хочу ближче тебе пізнати.

Віра ошелешено глянула на нього:

– Що? Ти серйозно? Один мені обіцяв кохати вічно, а потім зник, натомість зовсім чужий чоловік хоче зі мною все життя прожити?

– Який же я чужий? – обурився Євген.

– Ти мені, Віро, відразу сподобалася.

– Ти жартуєш! – вигукнула вона роздратовано, але хлопець обірвав її:

– Від сьогодні я твій чоловік. Знаєш, моя мама завжди переживала, що я так і не одружуся, а я їй казав: «Моя доля сама мене знайде». І як бачиш – так і сталося. Думаєш, я це так просто залишу? Навіть не відповідай, спершу добре подумай.

І Віра думала довго. Цілих 25 років, за які вони з Євгеном виростили трьох дітей і жили душею в душу. А Надія Іванівна й досі не може повірити, що велика ганьба на ціле село обернулася для її доньки великим щастям на все життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя5 години ago

BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING

BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING I found a baby by the railway tracks and...

З життя5 години ago

How the Mother-in-Law Turns the Weekend into a Nightmare

**”How My Mother-in-Law Turns Weekends Into a Nightmare”** If someone had told me a year ago that my rare, precious...

З життя16 години ago

I Want a Divorce,” She Whispered, Turning Her Gaze Away

“I want a divorce,” she whispered, turning her face away. It was a bitter evening in London when Emily murmured...

З життя16 години ago

He Will Live Among Us…

**Diary Entry 12th October** The doorbell rang, sharp and unwelcome, announcing visitors. Margaret set aside her apron, wiped her hands,...

З життя18 години ago

We Love You, Son, but Please Don’t Come Home Anymore.

**”We Love You, Son, But Please Dont Visit Again”** An elderly couple lived their entire lives in a little cottage...

З життя19 години ago

No, Mum. You Won’t Be Visiting Us Anymore. Not Today, Not Tomorrow, and Not Next Year Either” — A Story of Finally Running Out of Patience.

“No, Mum. You won’t be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.”a story about patience...

З життя20 години ago

He Will Live Among Us…

The doorbell rang sharply, an unwelcome intrusion. Margaret wiped her hands on her apron and moved to answer it. Her...

З життя21 годину ago

I’m Sorry for How Things Turned Out

“I’m sorry it’s come to this,” I muttered under my breath. “Richard, are you absolutely sure youve packed everything? Should...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.