Connect with us

З життя

Вибір без вибору: заміж за нелюба чи осуд громади.

Published

on

Віра сиділа на лавці, гірко плачучи, і ледве чутно шепотіла:

– Що ж тепер буде, матінко? Боже, який сором… Усе село сміятиметься, мовляв, наречений нареченої кинув, навіть не на весіллі.

Здавалося, краще б земля мене проковтнула, ніж дивитися людям в очі.

– Не журися, Віруню, якось усе владнається, – пробувала заспокоїти доньку мама, Надія Іванівна, хоча й сама ледве тримала думки вкупі. Але вже невдовзі на обличчі жінки з’явився хитрий вираз.

– Григорію! – крикнула вона до сусіда через паркан. – Підвези мене до залізничного вокзалу, поки ранковий потяг не пішов!

– Та без питань, Надіє Іванівно, – кивнув він. – Для вас хоч на край світу!

Жінка гучно зачинила дверцята автомобіля й зручно вмостилася на сидінні.

– Їдемо шукати моїй Віруні нареченого, – мовила вона з таким серйозним виглядом, що Григорій аж за кермом покосився на неї.

– Жартуєте? Думаєте, знайдуться такі сміливці?

– Чому б і ні? Дам йому трохи грошей – а хто сьогодні гроші не любить? – впевнено відповіла Надія Іванівна.

На вокзалі вона, не вагаючись, попрямувала до групи чоловіків, які щойно вийшли з потяга. Перекинулася кількома словами з двома молодими людьми – і за мить вони вже рушили до машини Григорія.

– Їдемо до магазину, – оголосила вона твердо. – Треба прикупити костюми нареченому та його дружбі.

– А документи у них хоч є? – іронічно спитав чоловік.

– Не хвилюйся! Все мають, – відмахнулася Надія. – Ось познайомся: це Євген, майбутній чоловік Віри, а це його свідок Святослав.

Коли автомобіль зупинився біля дому, гості, які чекали на весілля, захоплено заспівали:

– Наречений приїхав! Слава Богу, нарешті!

Віра вибігла надвір, але зупинилася, як укопана, побачивши, як з машини виходять двоє незнайомців. Мати тим часом взяла дочку за руку й завела за автомобіль.

– Це Євген, – сказала вона твердим тоном. – У тебе два варіанти: або ти зараз виходиш за нього заміж, а згодом, якщо захочеш, розлучаєтесь, або люди ще довго тебе будуть осуджувати й плітки ходитимуть селом. Вирішуй швидко.

Уся в сльозах, Віра мовчки кивнула. А вже за мить її обличчя осяяла щира усмішка.

Весілля відгуляли гучно: співали, танцювали, частувалися до самого ранку. Євген так органічно вжився в роль нареченого, що навіть Віра була вражена. Коли всі гості розійшлися, вона поглянула на Євгена й тихо сказала:

– Дякую тобі. Ти мене просто врятував, – а потім серйозно додала: – Не хвилюйся, скоро нас розлучать.

– А я й не хочу розлучатися, – впевнено відповів Євген.

– Навпаки, я хочу ближче тебе пізнати.

Віра ошелешено глянула на нього:

– Що? Ти серйозно? Один мені обіцяв кохати вічно, а потім зник, натомість зовсім чужий чоловік хоче зі мною все життя прожити?

– Який же я чужий? – обурився Євген.

– Ти мені, Віро, відразу сподобалася.

– Ти жартуєш! – вигукнула вона роздратовано, але хлопець обірвав її:

– Від сьогодні я твій чоловік. Знаєш, моя мама завжди переживала, що я так і не одружуся, а я їй казав: «Моя доля сама мене знайде». І як бачиш – так і сталося. Думаєш, я це так просто залишу? Навіть не відповідай, спершу добре подумай.

І Віра думала довго. Цілих 25 років, за які вони з Євгеном виростили трьох дітей і жили душею в душу. А Надія Іванівна й досі не може повірити, що велика ганьба на ціле село обернулася для її доньки великим щастям на все життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − 9 =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

I Told My Fiancé That We Live in a Rented Flat, But the Truth Is, We’re Actually in My Apartment.

Dear Diary, I told Tom that we were living in a rented flat, even though the truth is that the...

З життя2 години ago

I’m at a Loss for Words on How to Explain to My Daughter-in-Law That My Son Has Gastritis and Needs a Special Diet!

I cant seem to find the words that will make my daughterinlaw understand that my son is suffering from chronic...

З життя3 години ago

Thank You for the Journey I Shared in Marriage with Your Son. I’m Bringing Him Back Home to You.

15March2025 Dear Diary, Im writing this for the only person who will ever hear the full truth of what happened...

З життя4 години ago

Relatives Arrived After I Built My Seaside Home.

31August2025 Diary I was born in a tiny village in the West Midlands. Im now twentytwo, and both my father,...

З життя4 години ago

This is How We Look After the Elderly! My Brother Came Over from the States.

14April2025 Today I reflected on the way we tend to look after our ageing parents. My older brother, James, finally...

З життя5 години ago

The Power of Presence

The effect of presence The sunrise was still painting the sky over the terraced houses of East Ham when Anthony...

З життя6 години ago

Grandad, Look! — Lily’s Nose is Pressed Against the Window — It’s a Puppy!

Dear Diary, Grandsoninlaw, look!Elsie pressed her nose to the window. A pooch! she cried. Just beyond the gate a scruffy...

З життя7 години ago

The Cost of Adventure

He had always felt that something was off, as if his life were travelling on a side track while the...