Connect with us

З життя

Вибір без вибору: заміж за нелюба чи осуд громади.

Published

on

Віра сиділа на лавці, гірко плачучи, і ледве чутно шепотіла:

– Що ж тепер буде, матінко? Боже, який сором… Усе село сміятиметься, мовляв, наречений нареченої кинув, навіть не на весіллі.

Здавалося, краще б земля мене проковтнула, ніж дивитися людям в очі.

– Не журися, Віруню, якось усе владнається, – пробувала заспокоїти доньку мама, Надія Іванівна, хоча й сама ледве тримала думки вкупі. Але вже невдовзі на обличчі жінки з’явився хитрий вираз.

– Григорію! – крикнула вона до сусіда через паркан. – Підвези мене до залізничного вокзалу, поки ранковий потяг не пішов!

– Та без питань, Надіє Іванівно, – кивнув він. – Для вас хоч на край світу!

Жінка гучно зачинила дверцята автомобіля й зручно вмостилася на сидінні.

– Їдемо шукати моїй Віруні нареченого, – мовила вона з таким серйозним виглядом, що Григорій аж за кермом покосився на неї.

– Жартуєте? Думаєте, знайдуться такі сміливці?

– Чому б і ні? Дам йому трохи грошей – а хто сьогодні гроші не любить? – впевнено відповіла Надія Іванівна.

На вокзалі вона, не вагаючись, попрямувала до групи чоловіків, які щойно вийшли з потяга. Перекинулася кількома словами з двома молодими людьми – і за мить вони вже рушили до машини Григорія.

– Їдемо до магазину, – оголосила вона твердо. – Треба прикупити костюми нареченому та його дружбі.

– А документи у них хоч є? – іронічно спитав чоловік.

– Не хвилюйся! Все мають, – відмахнулася Надія. – Ось познайомся: це Євген, майбутній чоловік Віри, а це його свідок Святослав.

Коли автомобіль зупинився біля дому, гості, які чекали на весілля, захоплено заспівали:

– Наречений приїхав! Слава Богу, нарешті!

Віра вибігла надвір, але зупинилася, як укопана, побачивши, як з машини виходять двоє незнайомців. Мати тим часом взяла дочку за руку й завела за автомобіль.

– Це Євген, – сказала вона твердим тоном. – У тебе два варіанти: або ти зараз виходиш за нього заміж, а згодом, якщо захочеш, розлучаєтесь, або люди ще довго тебе будуть осуджувати й плітки ходитимуть селом. Вирішуй швидко.

Уся в сльозах, Віра мовчки кивнула. А вже за мить її обличчя осяяла щира усмішка.

Весілля відгуляли гучно: співали, танцювали, частувалися до самого ранку. Євген так органічно вжився в роль нареченого, що навіть Віра була вражена. Коли всі гості розійшлися, вона поглянула на Євгена й тихо сказала:

– Дякую тобі. Ти мене просто врятував, – а потім серйозно додала: – Не хвилюйся, скоро нас розлучать.

– А я й не хочу розлучатися, – впевнено відповів Євген.

– Навпаки, я хочу ближче тебе пізнати.

Віра ошелешено глянула на нього:

– Що? Ти серйозно? Один мені обіцяв кохати вічно, а потім зник, натомість зовсім чужий чоловік хоче зі мною все життя прожити?

– Який же я чужий? – обурився Євген.

– Ти мені, Віро, відразу сподобалася.

– Ти жартуєш! – вигукнула вона роздратовано, але хлопець обірвав її:

– Від сьогодні я твій чоловік. Знаєш, моя мама завжди переживала, що я так і не одружуся, а я їй казав: «Моя доля сама мене знайде». І як бачиш – так і сталося. Думаєш, я це так просто залишу? Навіть не відповідай, спершу добре подумай.

І Віра думала довго. Цілих 25 років, за які вони з Євгеном виростили трьох дітей і жили душею в душу. А Надія Іванівна й досі не може повірити, що велика ганьба на ціле село обернулася для її доньки великим щастям на все життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + дев'ять =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Family Ties: The Bonds That Define Us

When theres kin, theres always a kerfuffle, as the old English saying goes. Ethel grew up in a tiny hamlet...

З життя27 хвилин ago

A Mother for Little Ellie.

Margaret raised her daughter Evelyn alone, and as far back as Evelyn could remember, shed always been the unwanted child....

З життя1 годину ago

The Furry Sidekick

The TailWagging Companion Fedor never earned hatred at the depot; he simply gathered distance. A sensible man, a seasoned trucker,...

З життя1 годину ago

I Can Hardly Believe It!

I cannot believe it. Once again, as twenty years ago, I find myself twirling with you in a waltz. Do...

З життя2 години ago

When He Was Brought into the Hospital Mortuary, It Was Clear That He Was a Drowning Victim…

15February2025 Manchester Royal Infirmary, Night Shift When the stretcher was wheeled into the emergency bay, it was obvious we were...

З життя2 години ago

I’m Sorry, Mum, I Couldn’t Leave Them There,” My 16-Year-Old Son Said When He Brought Home Two Newborn Twins.

I’m sorry, Mum, I couldnt just leave them there, my 16yearold son blurted out as he tottered into the flat...

З життя3 години ago

Revenge: A Tale of Retribution

Two years ago Edward had everything: a home, a wife named Ethel, plans for the future, hopes Now there is...

З життя3 години ago

Charlie’s Adventure

My names Charlie. Im a Labrador, a handsome lad that everyone fancies. Occasionally I get a bit fed up with...