Connect with us

З життя

Вихід з поліклініки: шлях до зупинки громадського транспорту.

Published

on

Аліна вийшла з поліклініки та вирушила на зупинку чекати на маршрутку. На сьомому місяці вагітності їздити на інший кінець міста було не дуже зручно, але що поробиш, якщо їхню поліклініку закрили на ремонт до наступного року. «Родити ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Аліни Павло. На щастя, лікар на прийомі порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй довелося проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Аліна підійшла до зупинки, маршрутка щойно приїхала. Люди вже заходили, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж увійти до салону. Місць у старому автобусі було мало, і всі вони на момент, коли Аліна зайшла, вже були зайняті. «Ну що поробиш, поїду поки стоячи, не чекати ж наступної мінімум півгодини», – подумала вона і зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що чекатиме, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому двомісному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться, і схилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика загородила йому не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переносом на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги жваво обговорювали щось, дивлячись в Instagram. Інші пасажири також не звертали уваги на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минули п’ять, десять хвилин… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону пройшов невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин вилився в одностайне: «Ну коли поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Михайлович, котрий провів за кермом більшу частину життя та мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт автобуса, обернувся до салону та гучно гаркнув: «От коли місце вагітній хтось поступиться, тоді й поїдемо!».

Того ж моменту всі захвилювалися. Жінка з переносом встала і поставила свій вантаж на коліна діду з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила дочку собі на коліна, юні красуні, що розглядали Instagram, почервоніли і обидві скочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Михайлович знову обернувся до салону, оглянув задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Аліні: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × п'ять =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Сяйво Ручая

Мені довелося працювати секретаркою головного інженера на великому підприємстві. Прacів було багато, усі різні. У кожного — зовсім неповторний шлях....

З життя29 хвилин ago

Я закохалася в нього, а він — у мою подругу

Оксана Миколаївна стояла біля вікна й дивилася, як по двору граються сусідські діти. В руці зажадала листівка, яку щойно приніс...

З життя2 години ago

Легкі обіцянки ― жорсткі реалії

М’яко стелять — твердо спати — То знову на три дні ви приїдете, як завжди? Леночко! Чому ти мовчиш? —...

З життя2 години ago

Все було прекрасно, поки вона не з’явилася знову

Все було гарно, поки вона не повернулася – Що ти тут робиш? – так і випустила Оксана з рук каву,...

З життя2 години ago

Конфлікт

Ссора Оксана ще раз перечитала листа і натиснула кнопку «відправити». Ну що, тепер можна йти пити каву. Вона відкинулася спинкою...

З життя3 години ago

ЗНАЙДЕНИЙ ЗАВДОЖДИ РІДНИЙ

січня 12, щорічний Сьогодні ще раз подумала, як це рідко, коли вдається сказати «мама» і «батько», не почувшись чужою. Не...

З життя3 години ago

Свекруха на межі терпіння.

Тетяна не могла терпіти свого зятя. Хлопець з сільської області, який ніяк не чув про хороші манери, працював водієм-експедитором, а...

З життя4 години ago

Вечірній дзвінок, що змінив усе.

Пізно ввечір зателефонував Мар’ян, мій син. Я підняв трубку і почув голос дочки: — Тату, це я Тетяна. У мене...